Постанова
Іменем України
06 квітня 2020 року
м. Київ
справа №756/4741/17
провадження №61-5969св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київська міська рада, про визнання права власності за набувальною давністю за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року у складі судді Луценко О. М. та постанову Київського апеляційного суду
від 14 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Верланова С. М.,
Мережко М. В., Савченка С. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київська міська рада,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4, Київська міська рада, з позовом, у якому просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами, зазначений на плані літерою "А", житловою площею 40,80 кв. м., сараєм літ. "В", сараєм літ. "Г", сараєм літ. "Д", сараєм літ. "Ж", сараєм літ. "З", погребом літ. "Ж", гаражем літ. "К", сараєм літ. "Л", розташованими по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1 691 кв. м, та лишки 1 303 кв. м., а всього
2 994 кв. м у відповідності до технічного паспорта на житловий будинок Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 22 серпня 2005 року.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача - ОСОБА_5, який з 27 лютого 1970 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 та проживав з останньою у житловому будинку АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_6 на праві власності.
З1978 року разом з дідом та ОСОБА_6 проживав батько позивача - ОСОБА_7, який допомагав їм по господарству. ОСОБА_6 дозволила батьку позивачу - ОСОБА_7 побудувати гараж на належній їй земельній ділянці.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, після її смерті батько позивача - ОСОБА_7 фактично прийняв спадщину та продовжував користуватися житловим будинком і гаражем, що розташовані по АДРЕСА_1 . У травні 2011 року внаслідок пожежі вказаний житловий будинок був пошкоджений.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_7, після смерті якого позивач ОСОБА_1 , фактично прийняв спадщину та до цього часу користується земельною ділянкою і гаражем, який збудував його батько.
Посилаючись на те, що з 1978 року його батько ОСОБА_7 фактично добросовісно, відкрито, безперервно володів та користувався чужим майно, а саме: житловим будинком з належними до нього будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 та належали ОСОБА_6, утримував вказаний будинок та земельну ділянку, позивач вважав, що він як спадкоємець має право про визнання за ним права власності за набувальною давністю на підставі частини другої статті 344 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем вона є.
Позивач указував, що з 01 березня 2015 року він добросовісно, відкрито та безперервно володіє наведеними вище житловим будинком з належними до нього будівлями і спорудами, утримував їх в належному стані та мешкав.
Ураховуючи наведе, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішень суду першої інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року у задоволені позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог. ОСОБА_2 з моменту придбання з 2003 року володіє та користується спірним житловим будинком з належними до нього спорудами та земельною ділянкою. Позивач та його батько з 2003 року не мають жодного відношення до даного майна, оскільки ОСОБА_7, батько позивача, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_3 , не приймав спадщину та не проживав у вказаному будинку після смерті своєї мачухи ОСОБА_6 та до 2010 року не цікавився вказаним будинком і не приймав участі в його утриманні. Окрім того, з травня 2011 року будинок був зруйнований та непридатний для проживання, тому з того часу будинок не є об`єктом права власності, що неуможливлює застосування положень статті 344ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованими і законним, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року, ОСОБА_1 просить: скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неповному встановленні фактичних обставин справи. Зокрема, залишилось не з`ясованим, хто саме є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 : ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 .
Судом першої інстанції було задоволено клопотання, щодо витребування з Оболонського районного суду м. Києва матеріалів цивільної справи №2/2605/3926/12 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 треті особи: приватний нотаріус КМНО Іванова С. М., ГУЮ у м. Києві про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності та матеріали цивільної справи №2/756/2897/16 за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус КМНО Іванова С. М., ГУЮ у м. Києві про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та договору купівлі-продажу житлового будинку. Проте ці матеріали суд не витребував та розглянув справу без можливості підтвердити свої позовні вимоги позивачем через докази, які знаходяться в матеріалах зазначеної справи.
Судом першої інстанції не оголошено письмові пояснення свідків, які підтверджують позовні вимоги, зазначають давність користування спірним домоволодінням. В своїх поясненнях свідки повідомили про те, що гараж був побудований та використовується сім`єю позивача до теперішнього часу за призначенням. Ані відповідач, ані треті особи не надали доказів користування спірним домоволодінням.
Суд безпідставно взяв до уваги надані відповідачем ОСОБА_2 документи про підключення до електромережі, оскільки ПАТ "Київенерго" у своїй відповіді зазначив, що договори між ПАТ "Київенерго" ні з ким не укладались.
Касаційна скарга також містить посилання на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у прийнятті зазначених витягів з Державного земельного кадастру, мотивувавши це тим, що земля не є предметом даного спору. Проте в позовній заяві чітко зазначено вимогу про визнання за позивачем право власності за набувальною давністю на житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами, в тому числі гаражем зазначеним на плані літерою "К" та земельною ділянкою (яка є в наявності) площею
1 691 кв. м, та залишки 1 303 кв. м.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 заперечив проти доводів касаційної скарги, вважає їх необґрунтованими. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.