Постанова
Іменем України
06 квітня 2020 року
м. Київ
справа №523/13485/18
провадження №61-23349св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Черевка П. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду до ОСОБА_2, з позовом, в якому просила: встановити факт, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Одеси, громадянки України; встановити факт сумісного проживання однією сім`єю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 з моменту її народження до моменту смерті ОСОБА_3 .
Позов мотивовано тим, що батьки позивача: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як чоловік та жінка з 1985 року. За час проживання у них народилися діти - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки на момент народження дітей, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не перебували у зареєстрованому шлюбі, вони не подавали спільні заяви та ОСОБА_3 особисто з заявою до органів РАГС не звертався щодо визначення походження дітей, то запис про батька ОСОБА_1 відповідно до статті 55 КпШС України був проведений за прізвищем матері, а ім`я та по-батькові записані за її вказівкою.
З дня народження і по даний час позивач проживає в будинку АДРЕСА_1, який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, у зв`язку з чим відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Встановлення факту батьківства необхідно позивачу для вирішення питання щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2019 року у складі судді Дяченко В. Г. позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Одеси, громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлено факт сумісного проживання однією родиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 з моменту народження ОСОБА_1 до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704, 80 грн..
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 доведено те, що ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя визнавав своє батьківство щодо неї, вона проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю у будинку АДРЕСА_1, з дня народження до смерті останнього.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач була зобов`язана довести в судовому засіданні ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, а саме, факт визнання батьківства та проживання однією сім`єю за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_3 .
Під час розгляду справи, суд першої інстанції не звернув уваги на наявні у справі докази, відповідно до яких ОСОБА_3 з 30 квітня 1976 року перебував у шлюбі з ОСОБА_10, був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1 та займав одну кімнату, площею 25,0 кв.м.
Позивач ОСОБА_1 з 05 серпня 2005 року зареєстрована у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_3 .
Житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після його смерті ОСОБА_3 спадкові права не оформлював.
Наведені обставини спростовують підстави позову ОСОБА_1, а отже позивачем не доведено спільне проживання її матері та ОСОБА_3, ведення ними спільного господарства, а також не надано доказів, що достовірно підтверджують визнання ОСОБА_3 свого батьківства відносно позивача й спільного проживання однією сім`єю з ним з дня народження й до дня його смерті.
За життя ОСОБА_3, мати позивача - ОСОБА_5, ні сама позивач ОСОБА_1 після досягнення повноліття в 2006 році не вирішували питання щодо батьківства.
Крім наведеного, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 має право на захист свого права у випадку порушення його відповідачем ОСОБА_2, але під час розгляду справи не доведено, що останній порушує права позивача, тому, відповідно до статей 15, 16 ЦК України її право не підлягає судовому захисту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що факт реєстрації позивача ОСОБА_1 не за місцем проживання не може бути підставою для відмови у позові про встановлення факту, що має юридичне значення. Суд першої інстанції постановив обґрунтоване рішення та послався на факти встановлені у судовому засіданні, які не спростовані у суді апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 не обмежена у часі звернення до суду з позовом та/або заявою про встановлення юридичних фактів та час звернення не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення про встановлення факту, що має юридичне значення.
Апеляційним судом прийнято до уваги докази, які містять інформацію, що не відповідає дійсності, в порушення норм процесуального права залучено до справи недопустимі докази, що потягло прийняття незаконного рішення.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.