Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 211/2611/16-ц
провадження № 61-34396св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Прокуратура Дніпропетровської області, Державна казначейська служба України,
третя особа - Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Прокуратури Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України, третя особа - Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Прокуратури Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України, третя особа - Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Уточнена позовна заява мотивована тим, що 01 травня 2011 року слідчим Довгинцівського районного відділу Криворізького міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області проти нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 153 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Того ж дня слідчим Довгинцівського районного відділу Криворізького міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області його було затримано у порядку статті 115 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та поміщено до ІВС.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 травня 2011 року йому обрано міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, строком на два місяці, після чого його було направлено до слідчого ізолятора.
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 26 березня 2012 року кримінальну справу за його обвинуваченням повернуто органу досудового слідства для проведення додаткового розслідування, яку ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області залишено без змін, а також залишено без змін обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Під час проведення досудового розслідування його дії були кваліфіковані ще й за частиною другою статті 156 КК України, і кримінальну справу направлено до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу.
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 вересня 2012 року кримінальну справу знову повернуто до органу досудового слідства для проведення додаткового розслідування, яку ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області залишено без змін, а також залишено без змін обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
19 листопада 2012 року, після проведення додаткового розслідування, кримінальну справу направлено до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу.
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 грудня 2012 року справу повернуто прокурору для приведення її до вимог нового кримінального процесуального законодавства України, при цьому питання про продовження тримання його під вартою, строк якого закінчився 22 жовтня 2012 року, не вирішувалось, і він продовжував перебувати під вартою.
Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 грудня 2013 року його визнано винним у вчинені злочинів, передбачених частиною третьою статті 153, частиною другою статті 156 КК України, та призначено йому покарання, із застосуванням положень статті 70 КК України, у вигляді 11 років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2014 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника Петрова І. Ю ., задоволено частково, вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 грудня 2013 року скасовано та призначено новий судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у тому ж суді першої інстанції, в іншому складі суду. Змінено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1, з тримання під вартою на особисте зобов`язання, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року, ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 153, частиною другою статті 156 КК України, визнано невинним та виправдано на підставі пункту 1 частини першої статті 373 КПК України за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується.
Вважає, що у зв`язку з незаконними діями органів досудового слідства та суду він незаконно перебував під слідством та судом за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 153, частиною другою статті 156 КК України, з 01 травня 2011 року до 21 грудня 2016 року, тобто 66 місяців (1 959 днів). Враховуючи його особисті стражданя та переживання йому заподіяно моральну шкоду.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд відшкодувати на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 8 000 000 грн, за рахунок коштів державного бюджету України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2017 року у складі судді Попова В. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 95 700 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування.
У іншій частині вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що обставини незаконного перебування позивача під слідством і судом з 01 травня 2011 року до 21 грудня 2016 року підтверджуються матеріалами цивільної справи. При визначенні розміру моральної шкоди суд ураховував розмір мінімальної заробітної плати (1 450 грн), час перебування позивача під слідством та судом, що, безперечно, негативно відобразилось на його психічному та фізичному стані, змінило звичайний порядок його життя та потребувало від нього зусиль для його організації, подані докази заподіяння моральної шкоди, взяв до уваги вимоги розумності та справедливості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2017 року змінено в частині порядку стягнення та розміру моральної шкоди, стягнутої з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1, збільшивши її з 95 700 грн до 250 000 грн. Доповнено другий абзац резолютивної частини рішення після слів: "за рахунок коштів Державного бюджету України", текстом наступного змісту: "шляхом списання з єдиного казначейського рахунку".
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині завдання йому моральної шкоди, проте не погодився із розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, з огляду на те, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи. Враховуючи період перебування ОСОБА_1 під слідством з 01 травня 2011 року до 21 грудня 2016 року, розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим за 245 718 грн. Однак, встановлення того факту, що розмір морального відшкодування не може бути меншим за 245 718 грн, не позбавляє суд визначити цей розмір у більшому розмірі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, Прокуратура Дніпропетровської області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував вимоги Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" в частині дотримання принципу розумності та справедливості при визначені розміру моральної шкоди. Суд апеляційної інстанції не зазначив, з огляду на які докази він дійшов висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі більшому, ніж це передбачено статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", зокрема, не зазначено співвідношення розміру моральної шкоди позивача залежно від характеру та обсягу його душевних страждань, характеру немайнових втрат, можливості їх відновлення, тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступеня зниження його престижу, ділової репутації, часу та зусиль, які необхідні для відновлення попереднього стану.
Крім того, при розрахунку моральної шкоди, яка підлягала відшкодуванню позивачу, суд апеляційної інстанції зазначив про необхідність застосування розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про Державний бюджет на 2018 рік", у розмірі 3 723 грн. Однак пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року № 17774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що суд апеляційної інстанції з урахуванням пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", збільшивши розмір моральної шкоди виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, врахував, його особу, тривалість його перебування під слідством і судом, глибину його переживань у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, стан його здоров`я, тяжкість зміни у життєвих і виробничих стосунках, зусилля, які необхідні йому для відновлення попереднього стану. Посилання прокуратури Дніпропетровської області на "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року № 17774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки стосуються у більшості випадків держслужбовців, суддів та деяких інших працівників.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Прокуратури Дніпропетровської області на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2018 року і витребувано із Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу цивільну справу № 211/2611/16-ц.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01 травня 2011 року слідчим Довгинцівського районного відділу Криворізького міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області проти ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 153 КК України.
Того ж дня слідчим Довгинцівського районного відділу Криворізького міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Жаботенка В. В. затримано у порядку статті 115 КПК України та поміщено до ІВС.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 травня 2011 року обрано щодо ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, строком на два місяці, після чого його було направлено до слідчого ізолятора.