Постанова
Іменем України
30 березня 2020 року
м. Київ
справа № 556/133/18
провадження № 61-47047св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області у складі судді Іванків О. В. від 27 червня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Хилевича С. В., від 11 жовтня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", банк) про визнання припиненим договору іпотеки та зняття заборони відчуження майна.
В обґрунтування позову вказала, що 17 серпня 2007 року між закритим акціонерним товариством "Приватбанк" (АТ КБ "Приватбанк") та нею було укладено кредитну угоду № 0708/32, за умовами якої вона отримала кредитні кошти в сумі 75 000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 11 серпня 2014 року.
В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором було укладено договір іпотеки № 0708/32/1/1 від 17 серпня 2007 року, предметом якого є належне їй нерухоме майно, а саме приміщення магазинів площею 17,7 кв. м та 34,5 кв. м, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв`язку з неналежним виконанням нею зобов`язань за кредитною угодою, АТ КБ "Приватбанк" протягом 2007-2017 років не зверталося до суду з позовом до неї як майнового поручителя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, тобто пропустило строк позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання на нього права власності за іпотекодержателем.
За таких обставин позивач просила суд визнати припиненим правовідношення за договором іпотеки № 0708/32/1/1 від 17 серпня 2007 року, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, виключити відомості про обтяження нерухомого майна з Державного реєстру іпотек та виключити заборону на його відчуження.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 27 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що пропуск кредитором позовної давності не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку, якщо таке право не встановлено договором чи законом. Припинення іпотеки можливо лише з передбачених законом підстав. При цьому положення Закону України "Про іпотеку" не містять такої підстави для припинення іпотеки як пропуск кредитором строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що внаслідок пропуску строку позовної давності припиняється право кредитора вимагати від боржника виконання його обов`язку, тому в розумінні частини першої статті 509 ЦК України таке зобов`язання перестає існувати, припиняється на майбутнє. Суди не взяли до уваги збільшення обсягу відповідальності боржника, а саме збільшення заборгованості позичальника за кредитним договором з 75 000 доларів США до 170 873,92 доларів США, що на думку останнього є підставою для припинення іпотеки.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15 листопада 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 серпня 2007 року між закритим акціонерним товариством "Приватбанк" (АТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду № 0708/32, за умовами якої вона отримала кредитні кошти в сумі 75 000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 11 серпня 2014 року.
В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором було укладено договір іпотеки № 0708/32/1/1 від 17 серпня 2007 року, предметом якого є належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме приміщення магазинів площею 17,7 кв. м та 34,5 кв. м, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).