Постанова
Іменем України
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 552/5052/17
провадження № 61-39671св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 15 березня 2018 року у складі судді Миронець О. К. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (далі - ТзДВ "СТ "Домінанта"), про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), посилаючись на те, що 18 липня 2016 року ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом "Mazda", реєстраційний номер НОМЕР_1, по вулиці Маршала Бірюзова в місті Полтаві, не дотримався безпечної швидкості руху та дистанції, внаслідок чого на перехресті з вулицею Тевелєва допустив зіткнення з належним їй та під її керуванням транспортним засобом "Nissan Juke", реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті ДТП вона та її малолітній син ОСОБА_4 отримали легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку та гематом, а її транспортний засіб було пошкоджено. Постановою Київського районного суду міста Полтави від 29 грудня 2016 року у справі № 552/7223/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТзДВ "СТ "Домінанта" за полісом обов`язкового страхування з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000 грн. Згідно з висновком експертного дослідження від 15 серпня 2016 року № 4, складеним судовим експертом Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_5, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля "Nissan Juke", реєстраційний номер НОМЕР_2, на дату оцінки складає 285 652,12 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути на її користь із ОСОБА_2 185 652,12 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 100 000 грн - завданої їй моральної шкоди, 50 000 грн - завданої її малолітньому сину ОСОБА_4 моральної шкоди, а також 6 000 грн - витрат на правову допомогу та 2 497 грн - судового збору.
Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 15 березня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 185 652,12 грн, 5 000 грн - моральної шкоди, 6 000 грн - витрат на правову допомогу та 1 468,82 грн - судового збору.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наявними в матеріалах справи доказами доведено факт завдання позивачу майнової шкоди в розмірі 285 652,12 грн. ТзДВ "СТ "Домінанта" виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 100 000 грн, тому різницю між фактичним розміром майнової шкоди та страховим відшкодуванням повинен сплачувати винуватець ДТП. Враховуючи, що внаслідок ДТП позивач та її син отримали тілесні ушкодження і зазнали душевних страждань, суд оцінив моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на правову допомогу та судового збору в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Полтави від 15 березня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
27 червня 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Київського районного суду міста Полтави від 15 березня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 185 652,12 грн та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів, не звернули уваги на те, що наданий позивачем висновок експертного дослідження від 15 серпня 2016 року № 4 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не містить калькуляції вартості відновлювального ремонту, не відображає всього обсягу пошкоджень автомобіля позивача і складений судовим експертом, який не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Крім того, суди не врахували, що реальний розмір матеріального збитку міг бути підтверджений лише висновком незалежної судової експертизи, однак призначена у справі судова автотоварознавча експертиза не була проведена у зв`язку з ненаданням позивачем для дослідження транспортного засобу та кольорових фотографій пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду міста Полтави.
27 липня 2018 року справа № 552/5052/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом касаційної скарги рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на правову допомогу та судового збору не оскаржується, тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, Верховним Судом не переглядається.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 18 липня 2016 року приблизно о 17 год. 50 хв. ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом "Mazda", реєстраційний номер НОМЕР_1, в місті Полтаві по вулиці Маршала Бірюзова, рухаючись в напрямку вулиці Тевелєва, не дотримався безпечної швидкості руху та дистанції, внаслідок чого на перехресті з вулицею Тевелєва скоїв зіткнення з транспортним засобом "Nissan Juke", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, який рухався попереду в попутному напрямку та зупинився, щоб виконати лівий поворот. Від зіткнення транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а водій автомобіля "Nissan Juke", реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1 та її пасажир ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження.
Постановою Київського районного суду міста Полтави від 29 грудня 2016 року у справі № 552/7223/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Згідно з частинами першою-третьою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (стаття 1188 ЦК України).