Постанова
Іменем України
06 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 757/28022/17-ц
провадження № 61-37414св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство соціальної політики України, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2017 року у складі судді Москаленко К. О. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Шахової О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства соціальної політики України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він є інвалідом війни і йому відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком інвалідам 3 групи з 22 червня 2011 року, восьми мінімальних пенсій за віком інвалідам 2 групи з 18 квітня 2016 року.
Вважає, що він отримує вказану виплату у меншому розмірі, ніж визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки Міністерство соціальної політики України як орган виконавчої влади забезпечує призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсації інвалідам війни. Внаслідок протиправних дій Міністерства соціальної політики України щодо невиплати разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі визначеному Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому завдано шкоду.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунка на свою користь кошти у розмірі 31 411 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої невиплатою у належному розмірі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня протягом 2012-2017 років, передбаченої статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", інфляційні втрати у розмірі 39 817 грн 97 коп. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди попередніх станцій виходили із того, що ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому відповідачами шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2018 року і ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судове рішення, не врахували, що у порушення вимог статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у період 2012-2017 років Міністерством соціальної політики України здійснювалися виплати допомоги ОСОБА_1 у розмірі, встановленому постановами Кабінету Міністрів України.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Міністерство соціальної політики України зазначило, що відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Таким чином, Міністерство соціальної політики України ніяким чином не порушувало права та законні інтереси ОСОБА_1, а діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачалися Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та іншими нормативно-правовими актами, які приймалися на виконання вимог цього Закону.
Відзив на касаційну скаргу від Державної казначейської служби України не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2018 року і витребувано із Печерського районного суду м. Києва цивільну справу № 757/28022/17-ц.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.