Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 552/6476/16-ц
провадження № 61-39808св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на рішення Київського районного суду м. Полтави у складі судді Васильєвої Л. М. від 15 грудня
2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Кривчун Т. О., Кузнєцової О. Ю.,
від 02 травня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 24 лютого 2006 року між закритим акціонерним товариством "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі
28 050 доларів США під 11 % річних за користування коштами на строк до
23 лютого 2021 року. На забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору цього ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
Позивач посилався на те, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, станом на 14 вересня 2016 року утворилася заборгованість у розмір 19 698,87 доларів США, яка складається з: 17 119,72 доларів США - заборгованість за кредитом; 2 579,15 доларів США - заборгованість за процентами, яку банк просив стягнути з позичальника та поручителя у солідарному порядку.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2017 року провадження у справі за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_2 закрито у зв`язку зі смертю останнього.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2017 року у задоволенні позову ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належного розрахунку заборгованості, з якого б вбачалось період нарахування відсотків та їх розмір, а відтак і встановити обсяг зобов`язань між сторонами. Доданий позивачем до позовної заяви розрахунок лише містить загальну суму боргу відповідача за кредитним договором. Будь-яких інших доказів на підтвердження заборгованості надано не було.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 02 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2017 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав за неможливе ухвалити рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором за відсутності розрахунку. При цьому зазначив, що на вимогу суду апеляційної інстанції банком не надано належний розрахунок заборгованості, отже суди позбавлені можливості з`ясувати період нарахування відсотків та їх розмір.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ПАТ "ОТП Банк" просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій установивши виконання банком своїх обов`язків за кредитним договором, надання відповідача кредитних коштів, безпідставно відмовили у стягненні заборгованості за кредитом. При цьому незгода із наданим банком розрахунком заборгованості не може бути підставою для відмови у позові, суд не позбавлений можливості самостійно визначити розмір заборгованості, враховуючи, що на вимогу суду першої інстанції було надано оригінали договорів. Крім того, не погоджуючись із розрахунком заборгованості, відповідач не надала власного розрахунку, не спростувала повернення кредиту у повному обсязі. При цьому відповідачем здійснювалося погашення заборгованості, укладено додатковий договір до кредитного договору, що свідчить про визнання нею наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою цього ж суду від 18 березня
2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 лютого 2006 року між ЗАТ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі
28 050 доларів США під 11% річних, строком повернення до 23 лютого
2021 року.
На забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору цього ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
24 лютого 2016 року сторони уклали додатковий договір до кредитного договору, яким внесли зміни, зокрема, щодо розміру фіксованої процентної ставки на період з 24 лютого до 23 липня 2016 року з 11% річних до 5% річних. Сторони домовились що на період з 24 серпня 2016 року до повного виконання боргових зобов`язань буде використовуватись процентна ставка 11% річних.
Відповідно до наданого ПАТ "ОТП Банк" розрахунку, у зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договором, станом на
14 вересня 2016 року утворилася заборгованість у розмір 19 698,87 доларів США, яка складається з: 17 119,72 доларів США - заборгованість за кредитом; 2 579,15 доларів США - заборгованість за процентами.
Ухвалою суду першої інстанції від 23 червня 2017 року було призначено судово-економічну експертизу, однак її не проведено через ненадання сторонами додаткових матеріалів.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610, частини першої статті 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.