Постанова
Іменем України
06 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 320/7837/16-ц
провадження № 61-37131св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_3,
третя особа - Орган опіки та піклування Мелітопольської міської ради Запорізької області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 листопада 2017 року у складі судді Бахаєва І. М. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк")звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Мелітопольської міської ради Запорізької області, про визнання дій щодо реєстрації у предметі іпотеки третіх осіб неправомірними та позбавлення права користування зі зняттям з реєстраційного обліку, в якому просило: припинити дії, які порушують права сторони договору шляхом визнання дій ОСОБА_1 щодо реєстрації у предметі іпотеки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, неправомірними та вчиненими з порушенням положень законодавства; позбавити права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 неправомірно зареєстрованих осіб, а саме: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предметі іпотеки), розташованому за вказаною адресою.
Позов ПАТ КБ "ПриватБанк" обґрунтовано тим, що 18 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 100 000 доларів США строком до 18 жовтня 2012 року. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 18 жовтня 2007 року між вказаними сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок по АДРЕСА_1 . Однак, не отримавши письмової згоди банку як іпотекодержателя, ОСОБА_1 зареєстрував у зазначеному житловому будинку свого сина ОСОБА_2 та внучку ОСОБА_3 .
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Син іпотекодавця - ОСОБА_2 вселився в житловий будинок ще до укладення договору іпотеки. Малолітня ОСОБА_3 була зареєстрована у спірному житлі не іпотекодавцем, а його сином, який в силу вимог закону був зобов`язаний зареєструвати свою новонароджену дочку за місцем свого проживання.
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 листопада 2017 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вселення до власника житла членів сім`ї до укладення договору іпотеки та неповнолітніх дітей до своїх батьків (новонародженої ОСОБА_3 до свого батька ОСОБА_2 як члена сім`ї іпотекодавця) після укладення такого правочину, які вже до цього набули право користування спірним житлом, не є передачею предмета іпотеки в оренду, лізинг, наступну іпотеку, у спільну діяльність, в безоплатне користування іншим особам, а отже, не порушує пункт 16 договору іпотеки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У червні 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2018 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк як іпотекодержатель не давав своєї згоди на реєстрацію осіб за адресою предмета іпотеки. Під час укладення договору іпотеки ОСОБА_1 повідомив нотаріуса про те, що у спірному житлі малолітні/неповнолітні діти не зареєстровані і права власності на це майно не мають, тобто надав неправдиву інформацію. Місцевий суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статті 109 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), оскільки ця норма стосується жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду.
У серпні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
12 вересня 2018 року справа № 320/7837/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено, що 18 жовтня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 100 000 доларів США строком до 18 жовтня 2012 року.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 18 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок по АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 03 вересня 2003 року Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради.
Пунктом 16 договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки, передавати його в оренду, лізинг, у спільну діяльність, у безоплатне користування іншим особам або іншим чином розпоряджатися ним тільки за письмовою згодою іпотекодержателя.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.