Постанова
Іменем України
30 березня 2020 року
м. Київ
справа № 361/4661/17
провадження № 61-46278св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Літківська сільська рада Броварського району Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у складі судді Василишина В. О. від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Волохова Л. А., Мельника Я. С., Березовенко Р. В., від 20 вересня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа Літківська сільська рада Броварського району Київської області, про визнання заповіту недійсним.
В обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх з відповідачем ОСОБА_2 мати ОСОБА_3, після чого стало їй відомо про наявність складеного матірʼю 14 березня 2008 року заповіту, що посвідчений секретарем Літківської сільської ради Броварського району Київської області та зареєстрований за № 136, яким мати заповіла все своє майно відповідачу.
Цей заповіт є недійсним, оскільки мати була людиною малограмотною, ледве вміла читати та писати й навряд чи розуміла, що підписує саме заповіт на користь відповідача. Крім того, вказаний заповіт підписано матірʼю під психологічним тиском з боку ОСОБА_2, з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Враховуючи вищевикладене, позивач просила визнати заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений 14 березня 2008 року секретарем Літківської сільської ради Броварського району Київської області та зареєстрований за № 136, недійсним.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що волевиявлення ОСОБА_3, виражене у оспорюваному заповіті, відповідало її внутрішній волі, а позивач не довела протилежного. Під час складання спірного заповіту було дотримано всі вимоги закону щодо змісту та форми правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішенняпопередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що спадкодавець могла скласти заповіт на користь ОСОБА_2 лише під тиском, оскільки перебувала з ним у неприязних відносинах. ОСОБА_3 не вміла читати, мала поганий зір, а тому не могла за таких обставин скласти оскаржуваний заповіт. Під час складання спірного заповіту не було дотримано вимоги закону щодо змісту та форми правочину, а тому його слід визнати недійсним.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 25 жовтня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У січні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 березня 2008 року ОСОБА_3 склала заповіт, за яким все належне їй майно де б воно не було і з чого б воно не складалося заповіла ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Літківської сільської ради Броварського району Київської області Шульгою Н. В. 14 березня 2008 року й зареєстровано у реєстріза № 136.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.