Постанова
Іменем України
01 квітня 2020року
м. Київ
справа № 686/667/17
провадження № 61-11784св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2019 року у складі судді Мазурок О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про визначення способів участі у вихованні дитини та встановлення графіку зустрічей з дитиною.
В обгрунтування позову посилався на те, що 25 січня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_4 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 лютого 2010 року шлюб між сторонами розірвано. Позивач бажає приймати участь у вихованні та утриманні своєї дочки, однак, відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, відмовляється укласти з ним договір про виконання батьківських прав щодо дочки, не повідомляє в якому навчальному закладі навчається дитина тощо.
Таким чином, просив визначити способи участі у вихованні дочки ОСОБА_4 шляхом призначення систематичних побачень, можливості спільного відпочинку та відвідування місця її проживання, а саме: перша, третя субота місяця з 12 до 16 години; друга, четверта неділя місяця з 16 до 20 години; з 1 по 15 червня кожного року та з 23 по 28 грудня кожного року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, проаналізувавши результати обстеження умов проживання дитини, батьків, ставлення матері до виконання батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, стан здоров`я ОСОБА_4, тривалу відсутність ОСОБА_1 у житті дитини, перебування батька поза межами України та, посилаючись на висновок органу опіки та піклування вважав неможливим визначити способи участі батька у вихованні дитини, місце час їх спілкування. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що права ОСОБА_1 в частині визначення способів участі у вихованні дитини та встановлення графіку зустрічей з дитиною ніким не порушуються та не оспорюються.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2019 року у залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції грунтуються на вимогах закону. Так суд взяв до уваги, що дитина має велику прихильність до матері, емоційний зв`язок з батьком відсутній, оскільки дитина ніколи його не бачила. Апеляційним суд також вважав недоведеним вчинення відповідачем перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Крім того, апеляційний суд вважає, що немає підстав відступити від висновків органу опіки та піклування, у якому вказано про неможливість встановлення графіку спілкування батька з дитиною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки суди відступили від принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини. Позивач зазначає, що суди не звернули уваги на те, що висновок органу опіки та піклування невмотивований. Судами порушено Закон України "Про охорону дитинства", Конвенцію про права дитини та, як наслідок порушено право позивача на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу № 686/667/17 призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_8 проживає разом з мамою ОСОБА_2 . ОСОБА_1 тривалий час проживає за кордоном.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 21 листопада 2018 року № 01-34/2377/18 - враховуючи документи по справі, результати обстеження умов проживання дитини, батьків, ставлення матері до виконання батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, стан здоров`я ОСОБА_4, тривалу відсутність ОСОБА_1 у житті дитини, перебування батька поза межами України (відповідно до заяви від 19 листопада 2018 року) визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце, час їх спілкування неможливо.
Звертаючись до суду з указаним позовом позивач надав копії листів, направлених на адресу ОСОБА_2 з пропозицією укласти нотаріально посвідчений договір на утримання та виховання дитини, з проханням повідомити про місце перебування дитини.
Крім того, матеріали справи містять повідомлення адресоване начальнику служби в справах дітей Хмельницької міської ради ОСОБА_9 щодо вчинення ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_8 ; звернення, адресоване директору НВК № 4 Тарабанову А. А. про надання інформації щодо процесу навчання ОСОБА_8 ; звернення, адресоване директору Хмельницької дитячої школи образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Нікітюк Л. щодо часу та місця проведення виставки, на якій будуть представлені роботи дочки.
Також у матеріалах справи міститься лист Залічанського відділення поліції Хмельницького відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області від 10 січня 2017 року № 158/121/127 адресований ОСОБА_1 у якому зазначено, що в ході перевірки звернення від 31 грудня 2016 року про те, що колишня дружина не дозволяє бачитися з дочкою прийнято рішення про припинення перевірки по даному факту, оскільки кримінального правопорушення не скоєно.
Директор Хмельницької дитячої школи образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Нікітюк Л. надав довідку від 13 січня 2017 року № 03-12-04 у якій зазначено, що ОСОБА_1 просив у школи реквізити для оплати навчання його доньки у школі та розклад занять дитини; про надходження коштів від ОСОБА_1 за навчання доньки повідомлено ОСОБА_2, після чого остання повідомила, що учениця ОСОБА_8 не буде відвідувати заняття у школі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, принаймні в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабою та дідом.
Частинами першою і другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі статтею 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Права батьків щодо виховання дитини розцінюються, як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.