Постанова
Іменем України
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 633/182/17
провадження № 61-40599ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Печенізький районний суд Харківської області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року у складі судді Стеганцова С. М. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2018 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П., у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Печенізького районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про встановлення факту порушення права на справедливий суд та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Печенізького районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про встановлення факту порушення права на справедливий суд та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 03 лютого 2016 року до Печенізького районного суду Харківської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Чугуївського міського суду Харківської області, Державної казначейської служби України про встановлення факту порушення на справедливий суд, відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 28 березня 2016 року, залишеною буз змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2016 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Чугуївського міського суду Харківської області, Державної казначейської служби України про встановлення факту порушення на справедливий суд, відшкодування моральної шкоди закрито.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року ухвалу Печенізького районного суду Харківської області від 28 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2016 року скасовано, справу направлено до Печенізького районного суду Харківської області для продовження розгляду.
Позивачі вважають, що Печенізький районний суд Харківської області відмовляється від розгляду позову, так як після заявленого відводу суддею даного суду Танасевич О. В., позивачі протягом більше, ніж чотирьох місяців, жодного разу не були повідомлені про призначення та розгляд справи по суті, справа протягом більше, ніж 16 місяців, не розглянута по суті.
Таким чином, Печенізький районний суд Харківської області своїми неправомірними діями спричинив їм моральну шкоду, яка виражається в неодноразових порушеннях передбаченого статтями 8, 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) права на доступ до суду, розгляд справи в розумний строк, неупередженим судом.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд визнати факт порушення Печенізьким районним судом Харківської області їх прав, передбачених статтею 6 Конвенції при розгляді цивільної справи; стягнути з Печенізького районного суду Харківської області компенсацію моральної шкоди у розмірі 200 000 грн кожному; зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити заходи до безспірного списання коштів з відповідного рахунка державного бюджету на відшкодування позивачам моральної шкоди кожному, завдану незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю Печенізького районного суду Харківської області та їх працівниками, в трьохмісячний термін з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що справа розглянута судом у розумний строк, відкладення її розгляду були обґрунтованими, позивачами не представлено жодних доказів того, що внаслідок дій Печенізького районного суду Харківської області для них настали втрати немайнового характеру, що зумовлені приниженням їх честі, гідності, престижу або ділової репутації, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми та рідними, та не надано жодного рішення суду чи іншого акта, передбаченого законодавством України, якими б визнавалась незаконність дій суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилено, рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що позивачами не наведено обставини на обґрунтування позову та не надано доказів на підтвердження моральної шкоди, завданої їм судовими органами та їх працівниками.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи порушили вимоги статей 1, 6, 13, 41 Конвенції, статей 1, 3, 8, 9, 19, 55, 56, 68, 124, 129 Конституції України, статей 16, 23, 1167, 1173, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункти 1, 2, 22, 12 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення в цивільній справі" та статей 1 - 3, 36, 81, 263, 265, 367, 382 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з чим дійшли до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2018 року і витребувано із Шевченківського районного суду Харківської області цивільну справу № 633/182/17.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.