Постанова
Іменем України
25 березня2020 року
м. Київ
справа № 712/5067/18
провадження № 61-10906св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "АЗОТ",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Сіренка Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради та просили зобов`язати його змінити договір найму в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 та визнати наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення ОСОБА_2 замість попереднього наймача.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що з 16 листопада 2007 року ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, з 07 жовтня 2017 року у цій квартирі зареєстрована його дружина ОСОБА_2 .
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості щодо квартири АДРЕСА_1 відсутні.
Отже, вищевказана квартира НОМЕР_1 перебуває у комунальній власності та не була приватизована, тобто не перебуває у приватній власності. Наймодавцем зазначеного житлового приміщення є Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, який в межах своїх повноважень здійснює управління комунальним майном (власністю) міста Черкаси та веде квартирний облік.
У лютому 2018 року вони подали до відділу супроводу оформлення майнових прав та приватизації житла Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради заяви щодо зміни договору найму по двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 і визнання ОСОБА_2 наймачем.
22 лютого 2018 року відповідач своїм листом відмовив їм у задоволенні заяви, посилаючись на те, що спірна квартира є службовим жилим приміщенням.
Вважають протиправними такі дії відповідача, а свої житлові права порушеними, оскільки листом виконавчого комітету № 34-2 від 16 січня 2018 року, на який послався відповідач у своїй відмові, повідомлено, що квартира АДРЕСА_3 рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради не включалась до числа службових. В цьому ж листі є посилання на рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради в м. Черкаси № 260 від 29 липня 1978 року про надання цієї квартири в/о "АЗОТ", як службової. Вказаним рішенням виконавчий комітет Придніпровської районної ради м. Черкаси надав в/о "АЗОТ" 15 квартир в 4 під`їзді будинку АДРЕСА_4, як службові. При цьому відділу обліку та розподілення житлової площі надано вказівку видати ордери в/о "АЗОТ" на службові квартири згідно з даним рішенням.
Проте ордер, що був підставою для вселення ОСОБА_1 до квартири, не може вважатися таким, що виданий для службового користування, так як не відповідає формі ордера, передбаченій Постановою Ради Міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 НОМЕР_1 "Про службові приміщення", виданий профспілкою ВАТ "АЗОТ", а не виконавчим комітетом Придніпровської районної ради м. Черкаси; виданий для заселення в гуртожиток - кв. АДРЕСА_1 .
Наведене, на їх думку, свідчить про те, що спірна квартира не має статусу службового жилого приміщення, а тому є підстави для задоволення позову.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 має статус службової, позивачі не довели належними та допустимими доказами, що ця квартира не є службовим житловим приміщенням, а тому ОСОБА_2 не має права на визнання її наймачем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано ОСОБА_2 наймачем квартири АДРЕСА_1 за раніше укладеним договором найму житлового приміщення.
Зобов`язано Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради змінити договір найму квартири АДРЕСА_1, змінивши ОСОБА_1, як попереднього наймача на ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки рішення виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів про включення жилого приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1, до числа службових не приймалося, а спеціальний ордер на підставі даного рішення відповідним виконавчим комітетом не видавався, то спірна квартира не має статусу службової.
Тому, враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до комунальної власності, ОСОБА_2 з 07 жовтня 2017 року постійно проживає та зареєстрована в спірній квартирі, вселилася в цю квартиру зі згоди наймача ОСОБА_1, апеляційний суд дійшов висновку, що порушене право позивачів підлягає захисту в судовому порядку шляхом задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2019 року Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року і залишити в силі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2019 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що квартира АДРЕСА_1 має статус службової та була передана ПАТ "АЗОТ" на підставі рішення виконавчого комітету Придністровської районної Ради народних депутатів м. Черкаси № 260 від 29 липня 1978 року, яке на даний час є чинним і ніким не скасовано. У листопаді 2007 року ОСОБА_1, за його заявою про виділення службового приміщення, було видано ордер на право заселення до цієї квартири. Тобто, на момент вселення ОСОБА_1 до квартири належним наймодавцем було ПАТ "АЗОТ".
Вважає необґрунтованими вимоги позивачів про внесення змін до договору найму службового приміщення, оскільки такий між ПАТ "АЗОТ" та ОСОБА_1 не укладався, проте апеляційний суд на наведене уваги не звернув.
Окрім цього, зазначає, що безпідставним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ордер, який ПАТ "АЗОТ" видало позивачу, не є спеціальним ордером на вселення до службового приміщення, оскільки саме на підставі цього ордеру позивач і був вселений у спірне житлове приміщення.
Водночас суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_2 наймачем спірної квартири, оскільки остання не перебувала у трудових відносинах з ПАТ "АЗОТ" та жодного відношення до даної службової квартири немає.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
12 липня 2019 року справа № 712/5067/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Судувід 16 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Від представника позивачів ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в яких він просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.