ПОСТАНОВА
Іменем України
08 квітня 2020 року
Київ
справа №813/2328/17
провадження №К/9901/51055/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Львівського окружного адміністративного суду, прийняту 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Хоми О. П., суддів: Грень Н. М., Кухар Н. А., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду, ухвалену 11 квітня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Мікули О. І., суддів: Качмара В. Я., Курильця А. Р.
І. Суть спору
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі також відповідач, МОУ) про визнання протиправним та скасування наказу, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив скасувати пункт 2 наказу Міністерства оборони України №106КП від 02 червня 2017 року про оголошення начальнику відділу розквартирування військ і землекористування - заступнику начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління полковнику ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - сувора догана.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час проведення відносно нього службового розслідування в порушення абзацу 2 підпункту 2.2 пункту 2 наказу МОУ від 15 березня 2004 року №82 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України" він був позбавлений права надавати пояснення по виявленим фактам. У акті службового розслідування всупереч пункту 3 наказу МОУ від 15 березня 2004 року № 82 не обгрунтовано, які конкретно його неправомірні дії призвели до настання шкідливих для відповідача наслідків, не обгрунтовано причинного зв`язку між подією, з приводу якої призначено службове розслідування, та його діями. Відсутні жодні посилання які вимоги чинного законодавства, локальні акти міністерства або керівні документи порушено. Позивач зазначає, що згідно акту службового розслідування ним порушено пункт 2 функціональних обов`язків, затверджених 14 червня 2016 року, в частині незабезпечення здійснення в установленому порядку заходів щодо передачі в оренду військового майна КЕВ м. Львова. Проте, здійснення таких обов`язків, на думку ОСОБА_1, відповідно до вимог закону та нормативних документів міністерства покладено на інших службових осіб.
3. Крім того, позивач указує на порушення строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
4. Відповідач позовні вимоги не визнав та вказав, що службове розслідування проведено із дотриманням усіх вимог чинного законодавства, в тому числі із наданням позивачем пояснень.
5. Водночас, відповідач визнав, що Західне ТКЕУ не уповноважене передавати в оренду та укладати договори оренди нерухомого майна. При цьому, указує на наявність ряду заходів, які передували укладенню договору оренди нежитлового приміщення - будівлі №57 військового містечка № 7 площею 541, 4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Стверджує, що позивач був обізнаний про заниження вартості нерухомого майна, що передавалося в оренду, проте, не здійснив заходів щодо дотримання вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики оцінки об`єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 № 629.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
6. Наказом МОУ №233 від 30 грудня 2013 року полковник ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу розквартирування військ і землекористування - заступник начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління.
7. Пунктом 2 наказу МОУ від 02 червня 2017 року №106КП "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" позивачу оголошено дисциплінарне стягнення - сувору догана. Із вказаним наказом позивача ознайомлено 16 червня 2017 року.
8. Зазначений наказ винесено за результатами службового розслідування, проведеного відповідно до наказу МОУ від 31 березня 2017 року №199 "Про призначення службового розслідування".
9. Одним із висновків, викладених в акті службового розслідування, є встановлення неналежного виконання своїх службових обов`язків посадовими особами КЕВ м. Львова під час укладення додаткового договору оренди з ПП "Інтертайле" від 30 квітня 2015 року №7-4/2015/КЕВ до договору від 29 листопада 2004 року №10, внаслідок чого неправомірно зменшено вартість орендованого майна на суму здійснених орендарем невід`ємних покращень та, відповідно, зменшено розмір орендної плати, внаслідок чого державному бюджету та квартирно-експлуатаційному відділу м. Львова завдано матеріальних збитків у розмірі 253455,44 гривень.
10. Серед причин та умов правопорушення щодо зменшення оціночної вартості орендованого нерухомого майна вказано неналежне виконання службових обов`язків начальником відділу розквартирування військ і землекористування - заступником начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління полковником ОСОБА_1, яким в порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які зобов`язують неухильно виконувати закони України та службові обов`язки, доручених за посадою, пункту 2 функціональних обов`язків, затверджених 14 червня 2016 року начальником Західного ТКЕУ (в частині відповідальності за здійснення в установленому порядку заходів з оренди військового майна), не здійснено ефективних заходів щодо дотримання встановленого порядку укладення КЕВ м. Львова додаткового договору оренди від 29 листопада 2004 року №10, а саме: неправомірного зменшення комісією КЕВ м. Львова вартості орендованого майна під час здійснення його оцінки на суму здійснених орендарем поліпшень.
11. Відповідно до наказу №106КП від 02 червня 2017 року, позивачу оголошено сувору догану за порушення вимог абзаців 2 та 6 статті 11, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині додержання законів України, вимог статутів Збройних сил України та за неналежне виконання службових обов`язків в частині порушення передачі в оренду та укладання договорів оренди військового нерухомого майна.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю, скасовано пункт 2 наказу Міністерства оборони України від 02 червня 2017 року №106КП "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" про оголошення суворої догани начальнику відділу розквартирування військ і землекористування - заступнику начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління полковнику ОСОБА_1 .
13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що акт службового розслідування не містить будь-якої іншої інформації щодо дій чи бездіяльності позивача, пов`язаної із укладанням додаткового договору оренди з ПП "Інтертайле" від 30 квітня 2015 року №7-4/2015/КЕВ.
14. Крім того, суд першої інстанції указує, що допитаний в якості свідка заступник начальника відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Західного територіального управління Військової служби правопорядку підполковник ОСОБА_2, яким проводилось вказане службове розслідування, пояснив, що нездійснення позивачем ефективних заходів щодо дотримання встановленого порядку укладання КЕВ м. Львова додаткового договору оренди від 30 квітня 2015 року №7-4/2015/КЕВ полягало в тому, що лист №303/23/1/902/32 від 17 березня 2015 року, виконавцем якого був позивач, не було направлено до Головного КЕУ ЗС України. Вказаний лист написано формально з метою прикриття незаконної діяльності щодо укладання зазначеного додаткового договору оренди. Зазначав, що позивач повинен був вжити заходів по відображенню у додатковому договорі вартості орендованого майна на суму здійснених орендарем невід`ємних покращень та, відповідно, збільшення розміру орендної плати.
15. При цьому суди зазначають, що у матеріалах справи наявна копія реєстру №20 вихідної кореспонденції від 20 березня 2015 року у підтвердження факту направлення спецзв`язком листа №303/23/1/902/32 від 17 березня 2015 року .
16. Також суд першої інстанції констатував, що позивач не підписував додатковий договір оренди від 30 квітня 2015 року №7-4/2015/КЕВ, його прізвище відсутнє і у документах, які передували укладенню цього договору та які є додатками до нього, він не був членом комісії по оцінці вартості нерухомого військового майна та не приймав участі у затвердженні його оціночної вартості.
17. Відповідно до пояснень допитаного в якості свідка начальника Західного територіального КЕУ полковника ОСОБА_3 до обов`язків позивача та Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління входить лише перевірка документів, наданих при укладанні договору оренди нерухомого майна, тоді як прийняття самого рішення про укладення такого договору є виключним повноваженням Головного КЕУ.
18. З урахуванням указаного, та виходячи з вимог пункту 1.2. Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затвердженої наказом Міністра оборони України від 02 жовтня 2010 року №46, суди дійшли висновку про те, що позивач не є посадовою особою, яка наділена повноваженнями по визначенню вартості орендованого майна та, відповідно, розміру орендної плати.
19. Крім того, судами констатовано факт ненадання відповідачем доказів у підтвердження дотримання ним вимог закону в частині надання позивачу можливості давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.
20. Стосовно терміну застосування до позивача дисциплінарного стягнення, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем такий термін порушено, оскільки за порушення, яке мало місце у квітні 2015 року, дисциплінарне стягнення застосовано лише в червні 2017 року.
IV. Касаційне оскарження
21. Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
22. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що ОСОБА_1, будучи посадовою службовою особою, знав про порушення вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики оцінки об`єктів оренди, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629, що передували укладенню договору оренди, однак, не здійснив заходів щодо їх дотримання всупереч своїм обов`язками та Статуту Внутрішньої служби Збройних сил України.
23. Вказує, що факт неналежного виконання позивачем службових обов`язків встановлено виключно за результатами службового розслідування, яке завершено 03 травня 2017 року, а тому, на його думку, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності останнього прийнято у встановлений законом термін.
24. Зазначає, що позивачем під час проведення службового розслідування позивачем надавалися усні пояснення. Щодо письмових пояснень, то їх подання є правом ОСОБА_1, а не обов`язком.
25. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
26. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому наполягає на тому, що під час службового розслідування був позбавлений права надати письмові пояснення та заяви по виявленим фактам. Вказує на порушення відповідачем самого порядку проведення службового розслідування. Стверджує, що лист № 303/23/1/902/321 від 17 березня 2015 року ним скеровано до керівного органу Головного КЕУ ЗС України з проханням надати роз`яснення про порядок визначення розміру орендної плати при укладенні додаткового договору оренди з ПП "Інтертайле" на виконання покладених на нього обов`язків, проте, відповіді на дане звернення не надійшло.
27. Крім того, указує, що матеріали службового розслідування жодним чином не обґрунтовують, які конкретні його дії призвели до настання шкідливих наслідків для відповідача, наявність причинного зв`язку між подією, стосовно якої призначене службове розслідування, та діями позивача, відсутні будь-які посилання на положення чинного законодавства, що були ним порушені.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
28. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
29. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
30. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
31. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
32. Приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
33. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах (надалі - Статут).
35. Статтею 11 Статуту визначено загальні обов`язки військовослужбовців, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
36. Відповідно до статті 16 Статуту кожен військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.