ПОСТАНОВА
Іменем України
08 квітня 2020 року
Київ
справа №826/16176/16
адміністративне провадження №К/9901/33822/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року (головуючий суддя - Балась Т.П., судді Літвінова А.В., Мазур А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (головуючий суддя - Губська Л.В., судді - Ісаєнко Ю.А., Парінов А.Б.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Пенсійного фонду України
про зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Пенсійного фонду України (далі - ПФ України, відповідач) про зобов`язання Пенсійного фонду України розглянути звернення позивача від 03.03.2016 по суті та надати належну відповідь на нього (конкретно на кожне питання окремо) відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на Конституцію України, Закон України "Про звернення громадян" та зазначав, що відповідачем порушено конституційне право позивача на отримання відповіді на звернення, яка надана без конкретних відповідей на поставлені питання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року було відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Відмовляючи в позовних вимогах, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в той час, як позивач своїх доводів належним чином не довів і не обґрунтував. Крім того, саме територіальні органи Пенсійного фонду України, а не Пенсійний фонд України, наділені повноваженнями щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсії. Таким чином, Пенсійним фондом України надана відповідь з урахуванням власних повноважень. Також, представником відповідача подано до суду першої інстанції додаткові пояснення від 09.12.2016 року № 40429/07-10, в яких зазначено, що Пенсійним фондом України на адресу Красноармійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач пенсії, направлено запит, у відповідь на який отримано копію рішення управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області від 02.02.2015 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2016 року. Зазначена копія рішення долучена до матеріалів судової справи. Таким чином, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем отримана відповідь на останнє запитання зі свого звернення, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушеного права, яке підлягало б поновленню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
03 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування поданої касаційної скарги вказує на те, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог. Відповідачем не було надано належної відповіді на всі питання, що викладені позивачем в своєму зверненні від 03.03.2016, а про наявність рішення управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області від 02.02.2015 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2016 року позивач дізналась лише під час судового провадження.
Відповідачем надані Суду заперечення на касаційну скаргу, в яких вказував на законність винесених рішень судами попередніх інстанцій. Вказав, що право, яке захищає суд, повинно існувати на день ухвалення судового рішення. А Пенсійним фондом України була надана повна відповідь на всі питання звернення з урахуванням власних повноважень. Просив Суд залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Красноармійським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснювалося нарахування та перерахування пенсії ОСОБА_1 на картковий рахунок в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк"), як особі тимчасово переміщеній в м. Красноармійськ.
Водночас, як зазначає позивач, з лютого 2015 року на її картковий рахунок в ПАТ КБ "Приватбанк" припинилося перерахування пенсії.
Позивач звернулася із запитом до Красноармійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримала лист від 09.02.2016 № 3090/02/25, зі змісту якого вбачається, що з лютого 2015 року виплату пенсії не проведено через відсутність довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. А також зазначеним вище листом було доведено до відома ОСОБА_1, що для продовження виплати пенсії їй необхідно зареєструватися в територіальному органі соціального захисту населення на території, яку обслуговує Красноармійське ОУ ПФ України.
03.03.2016 позивачка звернулася з цього приводу до Пенсійного фонду України із заявою про надання повної інформації щодо ненарахування та невиплати їй сум пенсії, поставивши в заяві ряд питань, а саме:
- чи проводилися нарахування або ненарахування сум належної пенсії в 2015-2016 роках за період з 01.01.2015 по 03.03.2016;
- чи є тотожними поняття "нарахування" та "виплата" пенсії;
- якщо пенсія за вказаний період нараховувалася - надати розшифровування з вказівкою сум (помісячно) за період з лютого 2015 по березень 2016 з вказівкою складових цих сум;
- на якій підставі зупинено перерахування пенсії на картковий рахунок в ПАТ КБ "Приватбанк";
- яка загальна сума заборгованості пенсії за вищевказаний період та коли пенсія буде виплачена;
- приймалося чи не приймалося зазначене в Законі рішення територіальним органом Пенсійного фонду України про припинення виплати.
На вказане звернення відповідач надав відповідь листом від 08.04.2016 № 3096/Л-11.
Відповідач повідомив, що пенсія позивачу виплачена по 31.01.2015, тобто із відповіді вбачається, шо після вказаної дати нарахування пенсії не здійснювалося.
А також повідомлено, що виходячи зі системного аналізу Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що термін "нарахування" застосовується при призначення пенсії, тобто законодавцем не визначено поняття терміну "нарахування", а тому в спірних правовідносинах мова йдеться про виплату пенсії та правові наслідки припинення виплати пенсії.
Серед іншого, у листі від 08.04.2016 № 3096/А-11 висвітлені й інші відповіді на поставленні ОСОБА_1 у зверненні від 03.03.2016 питання.
Представником відповідача подано до суду першої інстанції додаткові пояснення від 09.12.2016 року № 40429/07-10, в яких зазначено, що Пенсійним фондом України на адресу Красноармійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач пенсії, направлено запит, у відповідь на який отримано копію рішення управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області від 02.02.2015 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2016 року. Зазначена копія рішення долучена до матеріалів судової справи.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, зокрема, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96).
Відповідно до ст. 1 цього Закону, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі ст. 3 Закону №393/96, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до ст. 5 Закону №393/96 звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).