ПОСТАНОВА
Іменем України
08 квітня 2020 року
Київ
справа №820/3124/17
адміністративне провадження №К/9901/1233/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року (головуючий суддя - Лях О.П., судді - Старосуд М.І., Яковенко М.М.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області
третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області
про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі - ТУ ДСА), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нездійснення нарахування судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік";
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за періоди січень 2017 року - червень 2017 року в сумі 116001,94 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі 3200,00 грн. Відтак, посадовий оклад судді місцевого суду визначається відповідно до розміру визначеного ч.3 ст.133 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". Однак, за січень-червень 2017 року ТУ ДСА нарахувало та виплатило позивачу суддівську винагороду в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не здійснення нарахування судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік". Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області перерахувати судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за періоди січень 2017 року по червень 2017 року, виходячи з посадового окладу в сумі 32000,00 грн. та провести виплати суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції зазначив, що на конституційному рівні законодавцем закріплено фінансове забезпечення судді в розмірі суддівської винагороди, яка визначається виключно відповідним законом про судоустрій, при цьому матеріальне забезпечення судді є невід`ємною частиною гарантій незалежності суддівської влади. Враховуючи, що законодавцем не вносилися зміни до Закону №2453 в частині розміру суддівської винагороди, у тому числі й розрахункової величини з огляду на яку здійснюється її нарахування, та зважаючи на гарантію передбачену ч.2 ст.130 Конституції України стосовно встановлення розміру винагороди судді виключно законом про судоустрій, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем при виплаті позивачу суддівської винагороди пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності. Положення ч.3 ст.133 Закону України від 07.07.2010 р. №2453-V "Про судоустрій і статус суддів" встановлюють безпосередню залежність розміру суддівської винагороди від мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата з січня 2017 року дорівнювала 3200 гривень, а тому посадовий оклад позивача з січня 2017 року повинен був дорівнювати 32000 гривень.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, 12 жовтня 2018 року Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України) подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - задоволено. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року по справі № 820/3124/17. Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу, зазначив, що Закон № 1774-VІІ не визнаний неконституційним, тому підлягає застосуванню. Крім того, саме цей закон прийнятий пізніше в часі за норми статті 133 Закону № 2453-VІ, тому при подоланні колізій положень нормативно-правового акта рівної юридичної сили слід надавати перевагу тому, що прийнятий пізніше, тобто, Закону № 1774-VІІ. Про необхідність пріоритетного застосування положень Закону № 1774-VІІ додатково свідчить також і пряма вказівка законодавця, висловлена ним у пункті 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону: до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. У зв`язку з прийняттям Закону № 1774-VІІ не відбулось зменшення розміру суддівської винагороди, яку фактично отримували судді до його ухвалення: з 1 грудня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1600 гривень, так само як і з 01.01.2017 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600,00 гривень. Враховуючи те, що Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000,00 грн., не передбачені, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
ОСОБА_1 (далі - скаржник) у грудні 2018 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року.
В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. залишити без змін.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що були відсутні підстави для поновлення Державній судовій адміністрації України строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. Поновлення вказаного строку призвело до порушення принципу юридичної визначеності. Крім того, вважає, що приписи Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не можуть бути застосовані як такі, що прийняті пізніше, оскільки знижують рівень гарантій незалежності судді.
Відповідачем було надано відзив на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року залишити без змін. Вважає, що правові підстави для перерахунку та виплати суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу 32000,00 грн. - відсутні.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
11.03.2020 колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, займає посаду судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області.
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ТУ ДСА, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо нездійснення нарахування судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік"; - стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за періоди січень 2017 року - червень 2017 року в сумі 116001,94 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. відмовлено в задоволені клопотання ТУ ДСА про залучення в якості другого відповідача Державної судової адміністрації України.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не здійснення нарахування судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік".
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області перерахувати судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за періоди січень 2017 року по червень 2017 року, виходячи з посадового окладу в сумі 32000,00 грн., та провести виплати суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Згідно відмітки на супровідному листі вказана постанова була надіслана сторонам 09.10.2017р.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року було відмовлено Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Харківській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017, оскільки скаржником не були виконані вимоги ухвали суду від 03.11.2017 про залишення апеляційної скарги без руху. Так, суд апеляційної інстанції вказав, що з матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова прийнята Харківським окружним адміністративним судом 04.10.2017 року та отримана апелянтом 12.10.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте апеляційну скаргу подано 25.10.2017. Суд також зазначив, що посилання апелянта стосовно отримання ним копії оскаржуваної постанови 17.10.2017 спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Отже апеляційна скарга була подана з порушенням строків, передбачених ч. 2 ст. 186 КАС України, проте заявник не порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Крім того, скаржником не було надано належних доказів сплати судового збору. Разом з тим, ухвала суду від 03.11.2017 була виконана заявником лише в частині надання доказів сплати судового збору, що було підставою прийняття судом апеляційної інстанції ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою.
26 липня 2018 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області знову звернулась з апеляційною скаргою в цій справі.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. у справі № 820/3124/17.
12 жовтня 2018 року Державна судова адміністрація України подала апеляційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. Також, ДСА України подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначила, що про постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. у справі № 820/3124/17 ДСА України дізналася після надходження 31.08.2018р. заяви ОСОБА_1 щодо виконання цієї постанови.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року задоволено клопотання Державної судової адміністрації України про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017р. по справі № 820/3124/17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що беручи до уваги направлення особисто позивачем на адресу апелянта заяви щодо виконання оскаржуваної постанови суду першої інстанції, Державна судова адміністрація України є особою, яка не брала участі у справі, питання про чиї обов`язки вирішив суд першої інстанції в оскаржуваній постанові. Отже, апелянт є суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - задоволено. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року по справі № 820/3124/17. Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Згідно ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Частиною 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - Закон № 1774), що набрав чинності з 01 січня 2017 року, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Частина 1 статті 129-1 Конституції України: суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. <…>
Частини 2 та 4 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Частина 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України: суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.