ПОСТАНОВА
Іменем України
08 квітня 2020 року
Київ
справа №809/677/18
провадження №К/9901/57859/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду, прийняте 08 травня 2018 року у складі головуючого судді - Могили А. Б., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду, ухвалену 25 червня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Качмара В. Я., суддів: Багрія В. М., Гінди О. М.
І. Суть спору
1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до суду з позовом до Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (надалі також Коломийський міськрайонний ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, відповідач) про скасування постанови начальника Коломийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Попик В. П. від 22 березня 2018 року у виконавчому провадженні №54378299 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 06 лютого 2018 року, винесеної Кузьмином М. В. при примусовому виконанні документу № 09-04-105/230.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що державний виконавець Кузьмин М.В., закінчуючи 06 лютого 2018 року виконавче провадження №54378299, вірно взяв до уваги постанову Коломийського міськрайонного суду від 08 листопада 2017 року про закриття провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Скасувавши постанову державного виконавця від 06 лютого 2018 року начальник Коломийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Попик В.П., на думку позивача, фактично піддала останнього юридичній відповідальності двічі за одне й те ж правопорушення.
3. Крім того, позивач указує, що відкриття виконавчого провадження №54378299 01серпня 2017 року вчинено поза встановлений трьох місячний строк пред`явлення постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області № 09-04-105/230 від 29 вересня 2016 року до виконання, оскільки виконавче провадження №53076899, яке завершене 29 червня 2017 року, стосувалося виконання іншого виконавчого документу управління Держпраці в Івано-Франківській області.
4. Відповідач позовні вимоги не визнав та вказав, що виконавчий документ - постанова Управління Держпраці в Івано-Франківській області №09-04-105/230 від 29 вересня 2016 року надходила для примусового виконання тричі. Вперше перебувала на виконанні у період з 08 грудня 2016 року до 29 червня 2017 року ВП №53076899, за наслідками якого виконавчий документ повернуто стягувачу через неможливість встановити місце перебування боржника. Повторно вказаний виконавчий документ перебував на виконанні у період з 01 серпня 2017 року до 06 лютого 2018 року ВП №54378299, але після скасування постанови від 06 лютого 2018 року про його закінчення, продовжує перебувати на виконанні. Втретє постанова управління Держпраці в Івано-Франківській області № 09-04-105/230 від 29 вересня 2016 року надійшла для виконання 19 лютого2018 року ВП №55830541. Однак, внаслідок вивчення матеріалів трьох виконавчих проваджень начальником Коломийського міськрайонного ВДВС Попик В.П. 22 березня 2018 року винесено дві постанови про скасування процесуальних документів. Першою скасована постанова державного виконавця Кузьмина М.В. від 06 лютого 2018 року про закінчення виконавчого провадження №54378299, а другою, як наслідок, скасована постанова державного виконавця Паращук М.В. від 19 лютого 2018 року про відкриття виконавчого провадження №55830541. Скасовуючи постанову від 06 лютого 2018 року про закінчення ВП №54378299, начальник Коломийського міськрайонного ВДВС Попик В.П. виходила з того, що державний виконавець помилково вважав, що закриття провадження в адміністративній справі за ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) відносно позивача є підставою для закінчення виконавчого провадження про стягнення з останнього штрафу згідно статті 265 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України).
І. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області позивача, як фізичну особу-підприємця, за порушення вимог частин першої, третьої статті 24 КЗпП України притягнуто до відповідальності, передбаченої абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України у вигляді штрафу в розмірі 43500,00 гривень, що підтверджується копію постанови від 29 вересня 2016 року за №09-04-105/230.
6. 08 грудня 2016 року державним виконавцем Коломийського міськрайонного ВДВС Панкратьєвим В. В. відкрито виконавче провадження №53076899, про що винесено постанову. За наслідками виконання цей виконавчий документ постановою державного виконавця від 29 червня 2017 року повернуто стягувачу через неможливість встановити місце перебування боржника. При відкритті цього виконавчого провадження державним виконавецем допущено описку в номері виконавчого документу.
7. Постановою старшого державного виконавця Коломийського міськрайонного ВДВС Кузьмина М.В. від 01 серпня 2017 року вдруге відкрито виконавче провадження (ВП №54378299) з виконання постанови від 29 вересня 2016 року за №09-04-105/230.
8. Врахувавши постанову Коломийського міськрайонного суду від 08 листопада 2016 року, якою позивача визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП, а провадження в адміністративній справі закрито із застосуванням статті 38 КУпАП, державний виконавець Кузьмин М.В. 06 лютого 2018 року прийняв рішення про закінчення виконавчого провадження №54378299 про стягнення з позивача на користь держави штрафу в розмірі 43500,00 гривень.
9. 22 березня 2018 року начальником Коломийського міськрайонного ВДВС Попик В.П. винесено постанову, якою скасовано постанову державного виконавця Кузьмина М.В. від 06 лютого 2018 року про закінчення виконавчого провадження №54378299. Про вказану постанову керівника відповідача позивачу стало відомо 03 квітня 2018 року під час розгляду Івано-Франківським окружним адміністративним судом адміністративної справи №809/538/18 (а.с.17).
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
11. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що на момент прийняття спірної постанови рішення Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 29 вересня 2016 року за №09-04-105/230 у визначеному законом порядку не скасоване та є рішенням, що підлягає примусовому виконанню.
12. Посилання представника позивача на неправомірність виконання відповідачем постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 29 вересня 2016 року за №09-04-105/230, як на застосування подвійного покарання за одне правопорушення, суд вважав безпідставним.
IV. Касаційне оскарження
13. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
14. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що оскаржуваною постановою фактично нівельовано ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2018 року (справа №346/3868/17), якою закрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Коломийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області про скасування постанови старшого державного виконавця Кузьмина М. В. від 06 лютого 2018 року, якою закінчено виконавче провадження у АСВП №54378299.
15. Позивач покликається на те, що вказане судове рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.
16. З-поміж іншого також зазначає, що постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2018 року (справа №346/5050/16-п) його вже визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП, а провадження в справі закрито.
17. Наголошує, що фактично його двічі притягнуто до відповідальності за одне і те саме діяння на підставі одного і того самого акту перевірки.
18. У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
19. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
20. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
22. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
24. Приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
25. Статтею 265 КЗпП України визначено, що виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.
26. Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (надалі - Закон №1404-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.