ПОСТАНОВА
Іменем України
08 квітня 2020 року
Київ
справа №804/4461/17
провадження №К/9901/53384/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пантюхова Валерія Сергійовича на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року (суддя Букіна Л.Є.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року (судді Олефіренко Н.А., Шальєва В.А., Білак С.В.),
І. Суть спору
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області (далі - ГУ НП), в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просив визнати неправомірними дії ГУ НП в особі управління інформаційної підтримки та координації поліції " 102" ГУ НП щодо відмови вилучити недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з автоматизованої бази управління інформаційної підтримки та координації поліції " 102", про притягнення до кримінальної відповідальності по кримінальній справі № 69011170 та зобов`язати відповідача в особі управління інформаційної підтримки та координації поліції " 102" ГУ НП виключити з автоматизованої бази управління інформаційної підтримки та координації поліції " 102" інформацію відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до кримінальної відповідальності по кримінальній справі № 69011170 за скоєння злочину передбаченого частиною другою статті 141 Кримінального кодексу України (у редакції 1960 року).
2. Свої вимоги обґрунтував тим, що наявні дані за автоматичним обліком про притягнення його до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12012040406400000884 не відповідають дійсності та підлягають видаленню, оскільки обвинувального акта відносно нього до суду не передано, повідомлення про підозру у вчиненні злочину не вручено, тому він вважається особою, яка не притягувалася до кримінальної відповідальності.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.
3. Щодо ОСОБА_1, 1973 р.н., громадянина Молдови, порушено кримінальну справу № 1-429/01 (62011170) за вчинення злочину, передбаченого часиною другою статті 142 Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року).
4. Кримінальну справу повернуто на додаткове розслідування до прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська, що підтверджується листами Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2007 року № 3086 та від 25 червня 2010 року № 5515.
5 За даним Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), кримінальна справа № 62011170 була внесена до ЄРДР за № 12012040406400000884 за статтею 187 частина друга Кримінального кодексу України, на цей час кримінальне провадження № 12012040406400000884 перебуває у провадженні слідчого СВ Шевченківського ВП Смук Я.М .
6. У грудні 2016 року позивач звернувся до управління інформаційної підтримки та координації поліції " 102" ГУ НП (далі - УІ ПКП " 102" ГУ НП) із запитом про отримання інформації про рух вказаної кримінальної справи та відомостей про наявність та/або відсутність у нього судимостей.
7. На цей запит УІ ПКП " 102" ГУ НП надало відповідь від 20 грудня 2016 року №15/52/Аз, з якої вбачається, що за автоматизованою базою даних наявна інформація про притягнення позивача до кримінальної відповідальності Бабушкінським РВ по кримінальній справі № 62001060 (об`єднана з кримінальною справою № 62011170) за злочин, передбачений статтею 141 частина друга Кримінального кодексу України; 10 травня 2000 року обрано запобіжний захід - арешт, згідно з постановою Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська від 23 липня 2001 року на підставі статтей 237, 246 Кримінального процесуального кодексу України звільнений на підписку про невиїзд; станом на 20 грудня 2016 року рішення у справі відсутнє; інформація про скасування запобіжного заходу та постанови про припинення кримінального переслідування щодо ОСОБА_1 з Бабушкінського РВ (Шевченківського ВП) не надходила, відтак рекомендовано звернутися до слідчого відділу Шевченківського відділення поліції у м. Дніпрі.
8. Відповідно до листа Шевченківського відділення поліції у м. Дніпрі від 23 грудня 2016 року № 37.2/3-6472 ОСОБА_1 не має процесуального статусу, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України у кримінальному провадженні № 12012040406400000884.
9. Шевченківське відділенням поліції у м.Дніпрі листом від 27 січня 2017 року № 45.7/3-393 повідомило представника позивача, що вирішується питання про прийняття рішення про припинення кримінального переслідування щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12012040406400000884, наразі триває досудове розслідування.
10. Позивач зазначив, що наявні дані за автоматичним обліком щодо притягнення його до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12012040406400000884 позбавляють права на імміграцію в Україну, тому звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
11. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 06 грудня 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
12. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 травня 2018 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
13. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив всі процесуальні дії, що стосуються розслідування кримінальних справ, які приймаються посадовими особами, обліковуються УІ ПКП " 102" ГУ НП на підставі наданих процесуальних рішень. Водночас відповідач не наділений повноваженнями самостійно вносити зміни в облікові документи або їх вилучати. Такі зміни можливо внести тільки після отримання відповідних облікових та статистичних документів від органу досудового слідства, прокурора або суду.
14. У цьому зв`язку суди зауважили, що на дату розгляду справи відсутній будь-який процесуальний документ, на підставі якого УІ ПКП зміг би вилучити з автоматизованих баз даних відомості щодо ОСОБА_1, звідси і висновок, що в діях ГУ НП в особі УІПКП " 102" немає порушень вимог законодавства.
V. Касаційне оскарження
15. У касаційній скарзі представник позивача Пантюхов В.С. просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
16. Вважає, що висновки судів ґрунтуються на хибному трактуванні положень чинного законодавства і не відповідають принципам справедливого і законного судочинства.
17. З посиланням, зокрема, на статті 10, 14 Закону України від 13 січня 2011 року № 2339-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2339-VI) зазначив, що позивач має право вимагати виправити неповної, неточної, застарілої інформації щодо себе.
18. Крім того, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини (справа "Джемалеттін Джанлі проти Туреччини (№22427/04 від 08 листопада 2018 року; справа "Зегерштед-Віберг та інші проти Швеції" № 62332/00 від 06 червня 2006 року) представник позивача наголосив на тому, що дії відповідача зберігання недостовірних відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності становлять непропорційне втручання у приватне життя позивача.
19. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржені судові рішення без змін. Вважає, що висновки судів в цій справі є правильними і обґрунтованими.
20. Серед іншого відповідач зазначив, що відповідно до пункту 11.1 розділу ХІ Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах кримінально-виконавчої системи України, затвердженої наказом МВС та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23 серпня 2002 року № 823/188 (далі - Інструкція № 823/188) підставою для вилучення з картотеки документів є постанова органу досудового слідства або вироки суду.
21. Щодо позивача таких підстав не встановлено, тому немає підстав вважати, що відповідач діє неправомірно.
22. Окрім того відповідач зауважив, що та інформація, яка вже є в картотеці (щодо позивача) внесена правомірно.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 11 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ "Про інформацію" (далі - Закон № 2657-ХІІ) кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
25. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 10 Закону № 2339-VI кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.