ПОСТАНОВА
Іменем України
08 квітня 2020 року
Київ
справа №303/3789/17
провадження №К/9901/56422/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Гейруша В. Б., і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Судової-Хомюк Н. М. (головуючий), Гуляка В. В., Коваля Р. Й.
І. Суть спору
1. 6 липня 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області (надалі також Відділ ДВС, відповідач), у якому просив визнати незаконною та скасувати постанову від 22 червня 2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 4493532 при примусовому виконанню виконавчого листа № 2-а/303/14/14, виданого Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач, з-поміж іншого, послався на безпідставність закінчення виконавчого провадження.
3. При цьому ОСОБА_1 у позовній заяві просив суд визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
4. Відповідач позов не визнав, вказавши, що державного виконавця були правомірними, а спірна постанова винесена законно.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. На виконанні у Відділі ДВС знаходився виконавчий лист № 2а/303/14/14, виданий 3 березня 2014 року, про зобов`язання голови Лалівської сільської ради Мукачівського району Гелмеці Є. В. надати ОСОБА_1 повну інформацію на запит від 1 червня 2013 року.
6. Державним виконавцем Відділу ДВС 22 лютого 2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49493532 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а/303/14/14.
7. Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Ухвалою від 10 липня 2017 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області відкрив провадження в адміністративній справі. Питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду цей суд не вирішував.
9. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області постановою від 9 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року, позов задовольнив: визнав незаконною та скасував постанову про закінчення виконавчого провадження від 22 червня 2016 року, винесену у виконавчому провадженні ВП № 49493532 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-а/303/14/14, виданого 3 березня 2014 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.
10. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із того, що державним виконавцем не було вжито всіх можливих і необхідних заходів щодо виконання судового рішення, а тому він не мав законних підстав для закінчення виконавчого провадження.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Відділ ДВС подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
12. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про відмову в позові.
13. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
V. Оцінка Верховного Суду
14. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
15. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
16. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
17. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
18. Відповідно до статті 159 КАС України в редакції, яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
19. За приписами частин першої, третьої статті 2 цього ж Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
20. Частини перша, друга статті 71 згаданого Кодексу визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
21. За змістом частини першої статті 99 КАС України у згаданій редакції звернення позивача до суду та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
22. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга зазначеної статті).
23. Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
24. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця на час виникнення спірних правовідносин із звернення до суду з цим позовом були врегульовані статтею 181 КАС України, за змістом частин першої-другої якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду:
у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
25. Відповідно до частини першої, речення першого статті п`ятої статті 74 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", який набрав чинності 5 жовтня 2016 року, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.