ПОСТАНОВА
Іменем України
08 квітня 2020 року
Київ
справа №808/3999/16
адміністративне провадження №К/9901/44940/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 808/3999/16
за позовом Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до Державного підприємства "Підприємства Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)" про стягнення коштів
за касаційною скаргою Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Лазаренка М. С.,
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Уханенка С. А. суддів: Богданенка І. Ю., Дадим Ю. М.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2016 року Східний офіс Держаудитслужби в Запорізькій області (далі - позивач, Держаудитслужба) звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)" (далі - відповідач, Підприємство), в якому просив стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 220 730,98 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)" за період з 01 січня 2014 року по 01 липня 2016 року. За результатами перевірки позивачем виявлено порушення відповідачем пункту 1 рішення Біленківської сільської ради від 27 грудня 2012 року №27 в частині відпуску послуг водопостачання за тарифом вищим, ніж затверджений вказаним рішенням. Внаслідок встановленого порушення протягом 2014-2015 років та І півріччя 2016 року відповідачем з порушенням законодавства отримано доходу в сумі 220 730,98 гривень. Відповідачу направлялась вимога від 17 жовтня 2016 року № 08-08-14-14/5496 "Щодо усунення порушень законодавства", якою Підприємство зобов`язано усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку та вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних документів, розпорядчих та інших документів надати до 18 листопада 2016 року. Проте, на теперішній час зазначене вище порушення відповідачем не усунуто.
3. Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, зазначив, що неможливо стверджувати про порушення Підприємством законодавства, щодо завищення ціни виключно на підставі рішень сесії Біленьківської сільської ради яка, як орган місцевого самоврядування, не бажає брати на себе відповідальність за прийняті рішення щодо підвищення ціни, а також перевірити її обґрунтованість. За доводами представника відповідача, ціна, яка встановлена в договорах, згідно проведеній калькуляції навіть не покриває собівартості, постачання води - тариф є збитковим. Однак, у випадку припинення постачання води, споживачі, з якими укладені договори залишаться взагалі без води, оскільки іншої альтернативи окрім водопроводу, який є власністю та перебуває на балансі відповідача в селі не має. Враховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
4. На виконання пункту 2.16 Плану контрольно-ревізійної роботи відповідача на ІІ квартал 2016 року та на підставі направлень на проведення ревізії Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01 січня 2014 року по 01 липня 2016 року, за результатами якої складено акт від 16 травня 2013 року № 08-21/8 (далі - Акт ревізії).
5. Актом ревізії установлено, що протягом 2014-2015 років та протягом 2016 року Підприємством укладалися договори на послуги водопостачання із сторонніми організаціями, яким надавалися відповідні послуги за тарифами 5,10 грн, 5,15 грн, 6,12 грн та 7,62 грн за 1 м3, хоча рішенням сесії Біленківської сільської ради від 7 грудня 2012 року № 27 Підприємству погоджено тариф на водопостачання з 01 січня 2013 року в розмірі 3.84 грн.
6. На підставі Акта ревізії Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області було направлено відповідачу вимогу щодо усунення порушень фінансової дисципліни від 17 жовтня 2016 року № 08-08-14-14/65496, якою відповідача зобов`язано усунути виявлені порушення законодавства в установленому законом порядку та вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків із завіреними копіями та підтверджуючих первинних документів, розпорядчих та інших документів надати до 18 листопада 2016 року.
7. Східний офіс Держаудитслужби в Запорізькій області, як установлено судами попередніх інстанцій, є правонаступником Державної фінансової інспекції в Запорізькій області.
8. Судами попередніх інстанцій також установлено, що Державним підприємством "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)" укладено договір від 27 травня 2015 року № 45-15-02 на суму 26,0 тис грн. з ТОВ "Дніпроенергосталь" - (Про розрахунок - обґрунтування потреби у воді для ДП "Підприємство Біленьківської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області (№99)" з виведення індивідуальних балансових норм водопостачання та водовідведення. Погодження розроблених індивідуальних балансових норм водопостачання та водовідведення з Запорізьким регіональним управлінням водних ресурсів). Підприємством було частково сплачено за даним договором 16 800,00 грн.
9. Рішенням сесії Біленьківської сільської ради від 27.12.2012 № 27 погоджено тариф на водопостачання у розмірі 3,84 грн за 1 м3.
10. У судовому засіданні відповідач не заперечував проти тверджень позивача, що на час проведення ревізії підприємство не мало ліцензії на водопостачання.
11. Державне підприємство "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)" неодноразово зверталось до Біленьківської сільської ради з метою погодження підвищення тарифу на послуги водопостачання.
12. Проте, з 2012 року рішень про затвердження нових тарифів, з урахуванням підвищення вартості електричної енергії, та мінімальної заробітної плати, які є складовими витратної частини при плануванні тарифів з водопостачання, Біленківською сільською радою не приймалося.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
13. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про порушення Державним підприємством "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)" вимог пункту 1 рішення Біленьківської сільської ради в частині відпуску послуг водопостачання за тарифом вищим, ніж затверджений, є недоведеним, оскільки тарифи формувались відповідачем з урахуванням підвищення собівартості вказаних послуг, що була наслідком підвищення вартості електричної енергії, та мінімальної заробітної плати.
15. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що з огляду на невідповідність здійсненого відповідачем розрахунку нормам закону, заявлена до стягнення сума в розмірі 220 730,98 грн не може бути визначена як прибуток та відповідно вилучена в дохід держави на підставі статті 240 Господарського кодексу України.
ІV. Касаційне оскарження
16. Не погодившись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано 31 серпня 2017 року.
17. У касаційній скарзі позивач зазначає, що у періоді, що підлягав ревізії, у відповідача взагалі була відсутня ліцензія на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, наявність якої є обов`язковою для правомірності здійснення такої діяльності та отримання доходу. Крім того, позивач зазначає, що розмір отриманого відповідачем прибутку судом першої інстанції не досліджувався, суд апеляційної інстанції фактично змінив обґрунтування відмови, хоча не досліджував нових обставин та залишив постанову суд першої інстанції без змін.
18. У зв`язку із зазначеним позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
19. Касаційна скарга позивача містить прохання про розгляд справи без участі його представників.
20. 02 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою та витребувано з Запорізького окружного адміністративного суду справу №808/3999/16 (суддя-доповідач Мороз Л. Л.).
21. 22 березня 2018 року протоколом автоматизованого розподілу між суддями справу №808/3999/16 передано до Верховного Суду (суддя-доповідач Олендер І. Я.)
22. 21 січня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 109/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, що унеможливлює участь судді-доповідача Олендера І. Я. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами.
23. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 21 січня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
24. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
25. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
27. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі - Закон № 2939-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
30. Частиною першої статті 2 Закону № 2939-ХІІ визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
31. На підставі статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надається право, зокрема:
31.1. пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (Пункт 7);
31.2. порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (Пункт 8);
31.3. звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (Пункт 10);
31.4. при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (Пункт 13);
31.5. порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях (пункт 15).
32. Частиною другою статті 15 Закону №2939-ХІІ установлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.
33. Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
34. Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об`єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).
35. Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).
36. Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
37. Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 310 затверджено Положення про Державну фінансову інспекцію України, згідно з яким Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15 пункту 6); вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені під час проведення ревізій приховані, занижені валютні та інші платежі, порушувати перед відповідними державними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування у разі, коли отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням законодавства (підпункт 17 пункту 6); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18 пункту 6); у разі виявлення збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.