ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2020 року
Київ
справа №805/3876/18-а
адміністративне провадження №К/9901/3522/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (суддя Галатіна О.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року (судді: Міронова Г.М., Казначеєв Е.Г., Геращенко І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, прокуратури Донецької області, першого заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Марченка О.Г. про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до прокуратури Донецької області (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - відповідач 2), першого заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Марченка О.Г. (далі - відповідач 3), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача 1 щодо направлення відповідачу 2 незаконної, винесеної з перевищенням повноважень, постанови відповідача 3 від 15 вересня 2017 року "Про часткове скасування постанови слідчого"; визнати протиправною та скасувати постанову від 15 вересня 2017 року першого заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Марченка О .Г. "Про часткове скасування постанови слідчого від 21 липня 2017 року "Про визначення розміру відшкодування шкоди"; визнати протиправними дії відповідача 2 щодо зупинення виконання постанови слідчого від 21 липня 2017 року у частині відшкодування 40167,00 грн та зобов`язати відкликати з Державної казначейської служби України постанову першого заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 від 15 вересня 2017 року "Про часткове скасування постанови слідчого"; розподілити судові витрати, понесені ним, у зв`язку з поданням та розглядом позовної заяви, порівну між відповідачем 1 та відповідачем 2 та стягнути їх на його користь.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що незаконно перебував під слідством, втім 08 лютого 2016 року відносно нього було прийнято постанову про закриття кримінального провадження. На підставі статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" і внаслідок звернення позивача, органом досудового розслідування прийнята постанова від 21 липня 2017 року "Про визначення розміру відшкодування шкоди" та визначено суму 234 134, 16грн. Проте під час знаходження вказаної постанови у відповідача 2, її частково скасував відповідач 3, шляхом винесення постанови від 15 вересня 2017 року, визначивши частину відшкодування заробітної плати (а саме надбавки за ранг та вислугу років, компенсацію за невикористану відпустку) упущеною вигодою, і на цій підставі зменшив розмір відшкодування.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі № 805/3876/18-а в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що скерування ГУ ДКСУ в Донецькій області постанови від 15 вересня 2017 року "Про часткове скасування постанови слідчого" відбулося на підставі та у порядку, передбаченому діючим законодавством, у цьому випадку прокуратура діяла в межах повноважень, визначених частиною першою статті 2 Закону України "Про прокуратуру". Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області також вчиняло всі дії в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством. Тому суд дійшов висновку про відсутність протиправних дій чи бездіяльності відповідачів.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року скасовано. Провадження у справі № 805/3876/18-а за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Маріупольської місцевої прокуратури №1 Першого заступника керівника Марченко О.Г. про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії закрито. Роз`яснено позивачу право звернення з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), дійшов висновку що спір у цій справі підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду в суд апеляційної інстанції.
На переконання скаржника, відповідно до частини першої статті 5 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки у позовній заяві він просив визнати відсутність (перевищення) повноважень відповідача 3 при винесенні постанови від 15 вересня 2017 року і неправомірність дій відповідача 2.
Позиція інших учасників справи.
Заперечення на касаційну скаргу від позивача до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, прокуратури Донецької області, першого заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Марченка О.Г. про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: суддя - доповідач Желтобрюх І. Л., судді: Білоус О. В., Стрелець Т. Г.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року № 798/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., судді: Єресько Л. О., Соколов В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 06 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Постановою слідчого СВ Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 21 липня 2017 року позивачу визначено розмір відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, перебуванням під судом і слідством з 03 лютого 2011 року по 08 лютого 2016 року у сумі 234 134,16 грн.
13 серпня 2017 року відповідач 2 прийняв від позивача заяву про виконання постанови від 21 липня 2017 року про стягнення коштів у сумі 234 134,16 грн.
19 жовтня 2017 року відповідачем 1 на адресу позивача скеровано копію спірної постанови від 15 вересня 2017 року, якою частково скасовано постанову слідчого від 21 липня 2017 року в частині відшкодування 40 167, 00 грн, а в частині відшкодування 155 967, 16 грн неотриманої заробітної плати та 38 000,00 грн витрат на юридичну допомогу постанову залишено та без змін. Дату винесення постанови слідчого 24 липня 2017 року замість 21 липня 2017 року у постанові першого заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Марченко О.Г. зазначено в результаті технічної помилки.
29 вересня 2017 року відповідач 1 отримав скаргу ОСОБА_1 на постанову від 15 вересня 2017 року, яку залишив без задоволення листом від 20 жовтня 2017 року № 04/2/2-6259-12.
Відповідач 2, керуючись пунктом 5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, листом від 17 жовтня 2017 року № 12-19/2889 просив позивача надати оригінал постанови від 15 вересня 2017 року та повідомити щодо суми, яка підлягає перерахуванню.
01 вересня 2017 року відповідач 1 отримав лист відповідача 2 "Про надання інформації" від 29 серпня 2017 року № 12-19/2390, в якому ГУ ДКСУ в Донецькій області, посилаючись на пункт 37 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, просив надати протягом 15 робочіх днів документи (відомості), що можуть бути підставою для зупинення списання коштів з державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача.
22 вересня 2017 року відповідач 2 отримав інформацію відповідача 1 щодо наявності постанови від 15 вересня 2017 року та щодо відсутності відомостей, що можуть бути підставою для зупинення списання коштів в розмірі 193 967, 16 грн на користь ОСОБА_1 .
У листі від 12 жовтня 2017 року за вих. № 12-16/2885 відповідач 2 виклав прохання до відповідача 1 та позивача щодо надання оригіналу постанови від 15 вересня 2017 року для виконання.
21 листопада 2017 року листом № 12-19/3331 відповідачем 1 повідомлено позивача про те, що заяву про виконання постанови від 21 липня 2017 року з доданими документами 13 листопада 2017 року направлено на адресу Державної казначейської служби України для виконання за КПКВ 3504030.
У відповідь на скаргу позивача, листом від 26 грудня 2017 року Державна казначейська служба України повідомила про те, що при опрацюванні документів ОСОБА_1 відповідач 2 діяв у межах наданих повноважень, не порушуючи законодавства.
Не погоджуючись з тим, що списання коштів на користь позивача в розмірі 40147,00 грн зупинено, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статі 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).