ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2020 року
Київ
справа №809/580/18
адміністративне провадження №К/9901/63302/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року (суддя Чуприна О.В) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року (судді: Рибачук А. І., Курилець А. Р., Мікула О. І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, Ліквідаційна комісія УМВС України в Івано-Франківській області) про визнання протиправними дій щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки у 2013 і 2014 роках у кількості 51 день та стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за вказані вище дні невикористаних відпусток у розмірі 25357,20 грн, індексації невиплаченої грошової компенсації у розмірі 31478,04 грн та середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з 05 листопада 2015 року по 01 квітня 2018 року у розмірі 249279,46 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при звільненні позивача з органів внутрішніх справ йому не було виплачено всіх сум грошової компенсації за невикористані дні відпусток за 2013 - 2014 роки (51 день), у зв`язку з чим з відповідача належить стягнути на його користь грошову компенсацію за вказані вище дні невикористаних відпусток, індексацію та середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким також погодився суд апеляційної інстанції про те, що дії відповідача щодо відмови здійснити позивачу виплату грошової компенсації за невикористані дні відпусток у 2013 - 2014 роках є правомірними, оскільки відповідно до Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114) грошова компенсація особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ виплачується лише за невикористану в році звільнення відпустку.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
На переконання скаржника, до спірних правовідносин в цій справі підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства, якими й передбачено виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки.
Скаржник зазначає, що невиплата належних працівникові сум при звільненні з вини власника або уповноваженого ним органу у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України, є підставою для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (стаття 117 КЗпП України).
Позиція інших учасників справи.
Заперечення на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та стягнення коштів.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: суддя - доповідач - Білоус О.В., судді: Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 639/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., судді: Єресько Л. О., Соколов В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 06 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
ОСОБА_1 , 28 грудня 1992 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (надалі, також - УМВС України в області).
ОСОБА_1 у 2013, 2014 та 2015 роках надавались наступні відпустки:
- згідно наказу №287 о/с від 23 липня 2013 року- полковнику міліції ОСОБА_1, заступнику начальника управління - начальнику відділу інспекції з особового складу УКЗ надано частину чергової відпустки за 2013 рік з 25 липня по 30 липня 2013 року, з виїздом до Житомирської області;
- згідно наказу №351 о/с від 06 жовтня 2013 року- полковнику міліції ОСОБА_1, заступнику начальника управління - начальнику відділу інспекції з особового складу УКЗ надано частину чергової відпустки за 2013 рік та приєднано невикористану частину відпустки за 2012 рік з 03 вересня по 27 жовтня 2013 року, з виїздом до Житомирської області;
- згідно наказу №409 о/с від 16 жовтня 2013 року - полковника міліції ОСОБА_1, заступника начальника управління - начальника відділу інспекції з особового складу УКЗ з 14 жовтня 2013 року відкликано з чергової відпустки, у зв`язку із службовою необхідністю;
- згідно наказу №462 о/с від 29 серпня 2014 року- полковнику міліції ОСОБА_1, начальнику штабу, надано частину відпустки за 2013 рік з 26 серпня по 09 вересня 2014 року, з виїздом до м. Одеса;
- згідно наказу №482 о/с від 15 вересня 2014 року внесено зміни до наказу №462 о/с від 29.08.2014 "Про надання відпусток в апараті УМВС" та викладено в наступній редакції: надати частину відпустки за 2013 рік полковнику міліції ОСОБА_1, начальнику штабу з 26 серпня по 09 вересня 2014 року, з виїздом до м. Одеса;
- згідно наказу №81 о/с від 18 лютого 2015 року- полковнику міліції ОСОБА_1, начальнику штабу надано невикористану відпустку за 2014 рік з 07 лютого по 24 березня 2015 року;
- згідно наказу №92 о/с від 20 лютого 2015 року- полковника міліції ОСОБА_1, начальника штабу з 07 лютого по 24 березня 2015 року відкликано з чергової відпустки, у зв`язку із службовою необхідністю.
Відповідно до довідки УМВС України в області №133 від 08 травня 2018 року частина невикористаних відпусток ОСОБА_1 за 2013-2014 роки складає 51 доба (за 2013 рік - 9 діб, за 2014 рік - 42 доби).
05 листопада 2015 року наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №628 о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом.
Відповідно до цього наказу, полковника міліції ОСОБА_1, начальника штабу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області звільнено з органів внутрішніх справ з 05 листопада 2015 року з виплатою компенсації за 14 днів невикористаної відпустки за 2015 рік. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні, для виплати надбавки за вислугу років, для виплати одноразової допомоги при звільненні та для призначення пенсії становить - 29 років 03 місяці 04 дні, у пільговому обчисленні - 31 рік 02 місяці 23 дні.
24 грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за невикористані відпустки за 2013 і 2014 роки, посилаючись на статтю 24 Закону України "Про відпустки" та статтю 83 Кодексу законів про працю України, якими визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Відповідач, листом від 11 січня 2016 року за №12/Є-1 повідомив позивача про те, що внесеними змінами до наказу УМВС України в області від 05 листопада 2015 року за №628 о/с буде зазначено виплату компенсації за невикористані дні відпусток у 2013 і 2014 роках у кількості 51 день.
У зв`язку з тим, що відповідачем не були внесені зміни до цього наказу, а також не проведено виплату компенсації за невикористані дні відпусток у 2013 і 2014 роках, позивач повторно, 24 січня 2018 року звернувся із заявою щодо виплати такої компенсації.
Листом від 20 лютого 2018 року за №43/108/26-2018 Ліквідаційна комісія УМВС України в Івано-Франківській області повідомила позивача про відсутність підстав для виплати компенсації за невикористані дні відпусток у 2013 і 2014 роках, оскільки питання щодо відшкодування невикористаних відпусток особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ врегульовано нормами спеціального законодавства, зокрема, пунктом 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яким чітко визначено відшкодування виключно невикористаної відпустки в році звільнення, що і було виконано відповідачем при звільненні позивача.
Наказ про звільнення з публічної служби, позивачем не оскаржувався.
Не погоджуючись з такими діями Управління Міністерства внутрішніх справ України в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток у 2013 і 2014 роках в кількості 51 день, позивач звернувся до суду.
Джерела права й акти їх застосування .
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту четвертого пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулювався Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.