Постанова
Іменем України
02 квітня 2020 року
м. Київ
судова справа № 349/1531/17
провадження № 51-1374км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Шевченко О. О.,
захисника Піки М. Є. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090210000338 від 12 грудня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що в силу
ст. 89 КК України судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, його захисника Піки М. Є. та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2018 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області
від 22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 382 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк
1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 1
ст. 76 КК України, а саме зобов`язано ОСОБА_1 повідомляти уповноваженому органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 21 лютого 2019 року залишив без задоволення апеляційні скарги прокурора, захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Гринчишина І. Я. та потерпілого ОСОБА_2, а вирок місцевого суду
від 22 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, умисно не виконав постанову Франківського районного суду м. Львова від 31 травня 2016 року, яка набрала законної сили 22 вересня 2016 року, за нижчевказаних обставин.
Так, цією постановою визнано протиправною бездіяльність Княгиницької сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_2
у проведенні реєстрації 101-го договору купівлі-продажу майнових паїв
СК "Княгиничі", видачі одного свідоцтва про право власності на майновий пай та анулювання 101-го свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства по особах відповідно до переданих договорів. Цим же судовим рішенням зобов`язано Княгиницьку сільську раду провести реєстрацію 101-го договору купівлі-продажу майнових паїв СК "Княгиничі" і анулювання 101-го свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства по особах відповідно до переданих договорів, а також видати ОСОБА_2 одне свідоцтво про право власності на майновий пай.
З метою примусового виконання постанови місцевого суду від 31 травня 2016 року
11 жовтня 2016 року було видано виконавчий лист, а 21 жовтня 2016 року державним виконавцем згідно з положеннями статей 3, 4, 24-27 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52709852, копії якої було направлено сторонам виконавчого провадження і Княгиницькій сільській раді, також було надано строк добровільно виконати рішення суду протягом десяти робочих днів із моменту винесення постанови.
Листом від 26 жовтня 2016 року № 198 виконавчий комітет Княгиницької сільської ради в особі секретаря виконкому Левицької О. І. повідомив державному виконавцю, що сільський голова ОСОБА_1 перебуває у відпустці, а тому просив зупинити виконання судового рішення.
07 листопада 2016 року державний виконавець виніс постанову про накладення на Княгиницьку сільську раду штрафу в розмірі 5100 грн та попередив про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду, копію постанови направив боржнику для виконання.
23 листопада 2016 року державний виконавець удруге висунув вимогу виконати рішення суду та наклав штраф у розмірі 10 200 грн, а також попередив про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду, копію постанови направив боржнику для виконання.
На підставі повідомлення державного виконавця 12 грудня 2016 року слідчий Рогатинського відділення поліції вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090210000338 про злочин, вчинений сільським головою Княгиницької сільської ради.
30 грудня 2016 року на підставі статей 39, 50, 63 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, незважаючи на вжиті державним виконавцем заходи, направлені на виконання Княгиницькою сільською радою постанови суду, що набрала законної сили, сільський голова ОСОБА_1, як головна посадова особа вказаної територіальної громади, до повноважень якої віднесено забезпечення додержання Конституції та інших законів України та який несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на невиконання рішення суду, не вжив жодних заходів з видачі ОСОБА_2 одного свідоцтва про право власності на майновий пай.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, порушення вимог кримінального процесуального закону та на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений зазначає, що до його повноважень як голови Княгиницької сільської ради належало лише підписання рішень ради та її виконавчого комітету, а не прийняття рішень від імені сільської ради та її органів, тому вважає, що він не суб`єктом злочину, в учиненні якого його визнано винним. При цьому рішення судів не містять посилань на нормативно-правову базу, якою передбачено його обов`язок із виконання ним як головою сільської ради судових рішень, які набрали законної сили.
Суд апеляційної інстанції, на думку засудженого, не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушення, й постановив рішення, яке не відповідає вимогам положень, передбаченим статтями 404, 405, 412, 419 КПК України.
Суть доводів у касаційній скарзі з доповненнями захисника Піки М. Є. за змістом є аналогічною доводам засудженого ОСОБА_1 і зводиться до того, що постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є незаконними, а тому захисник просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Поміж іншого, захисник наголошує на порушенні суддею ОСОБА_3 під час постановлення оскаржуваного вироку місцевого суду таємниці наради суддів, про що свідчать рішення зазначеного судді про повернення матеріалів щодо вчинення адміністративних правопорушень за нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення для доопрацювання та усунення недоліків. Крім того, на думку захисника, суддя ОСОБА_3 не мав законного права розглядати кримінальне провадження № 12016090210000338 від 12 грудня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 382 КК України через те, що він як слідчий суддя брав участь у кримінальному провадженні № 12014090210000244.
У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи виду та розміру призначеного
ОСОБА_1 основного покарання, а також не оспорюючи застосування до останнього положень ст. 75 КК України, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На думку прокурора, апеляційний суд, формально зазначивши у своєму рішенні доводи, викладені в його апеляційній скарзі, про безпідставність незастосування до ОСОБА_1 положень п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України щодо заборони виїзду за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, всупереч вимогам ч. 2 ст. 419 КПК України належним чином їх не перевірив і не навів належних мотивів на їх спростування.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 представник потерпілого Репак В. В., посилаючись на безпідставність викладених у них доводів, просить постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисник Піка М. Є., висловивши свої доводи, підтримав касаційні скарги і просив їх задовольнити, прокурор заперечила проти задоволення касаційних скарг сторін кримінального провадження та вважала, що постановленні судові рішення щодо ОСОБА_1 є законними і обґрунтованими
Мотиви суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційних скаргах сторони захисту, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як передбачено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, встановлених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.
Зазначена засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, та сформувати повне й об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, полягає в одному з таких альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь - дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим.
Невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.
Висновки місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні службовою особою, яка займає відповідальне становище, умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили, за обставин, детально викладених у вироку, колегія суддів касаційного суду вважає правильними й такими, що підтверджуються сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Доводи сторони захисту в касаційних скаргах про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при юридичній оцінці дій
ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 382 КК України колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі доводи спростовуються перевіреними у кримінальному провадженні доказами.
Так, у судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, не визнав і відмовився давати показання на підставі ст. 63 Конституції України.