ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 455/608/15-к
провадження № 51-8676 км 18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор`євої І.В.,
суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Ширмер О.О.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 7 червня 2018 року щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Яремче Івано-Франківської
області, жителя
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст оскарженого судового рішення та встановлені обставини
За вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 березня 2016 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК постановлено виконувати самостійно цей вирок та Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 січня 2016 року.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 31 травня 2016 року залишив без змін згаданий вирок.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), задовольнивши частково касаційну скаргу сторони захисту, 12 вересня 2017 року скасував на підставі п. 1 ч. 1 ст. 436 КПК зазначене рішення суду апеляційної інстанції і призначив новий розгляд у цьому суді через неналежне повідомлення ОСОБА_1 про дату і час перегляду оспорюваного вироку.
За наслідками нового розгляду вказаний апеляційний суд, задовольнивши апеляційну скаргу обвинуваченого, ухвалою від 7 червня 2018 року вирок змінив, застосував ст. 75 КК, на підставі якої звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки й поклав на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу. Разом із цим було виключено: рішення про самостійне виконання вироків Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 березня 2016 року та Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 січня 2016 року, а також вказівку на початок строку відбування покарання ОСОБА_1 з моменту його затримання. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні за викладених у вироку обставин грабежу, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої.
Як установив суд, 2 березня 2015 року близько 20:20 у м. Хирові Старосамбірського району Львівської області на вул. Січових Стрільців поблизу будинку № 32 ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 і, з силою потягнувши за її сумку, бризнув із балончика невідомою речовиною в обличчя. Внаслідок цього потерпіла впала на землю, а ОСОБА_1 відкрито заволодів сумкою останньої, завдавши матеріальної шкоди на загальну суму 2200 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів скаржника зводиться до того, що апеляційний суд не врахував усіх обставин, які мають значення при виборі покарання та порядку його відбування, залишив поза увагою дані про особу винного, котрий раніше вчинив декілька епізодів грабежу, і неправомірно застосував до ОСОБА_1 інститут умовного звільнення (ст. 75 КК), що потягло за собою невиправдану м`якість заходу примусу. На думку сторони обвинувачення, апеляційний розгляд було здійснено формально, а прийняте рішення не відповідає ст. 370 КПК.
На зазначену скаргу захисник Смотрич А.І. подав заперечення, в яких він, наводячи аргументи, стверджує про неспроможність касаційних вимог прокурора.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.