Постанова
Іменем України
27 березня 2020 року
м. Київ
справа № 320/8237/15-ц
провадження № 61-11789св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2018 року в складі судді Горбачової Ю. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору з підстав, передбачених частиною третьою статті 215 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 19 362, 87 доларів США. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Зазначене рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядалось та набрало законної сили.
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, яку в подальшому уточнив та в якій просив скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог банку до нього у повному обсязі та стягнути з банку на його користь судові витрати.
В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначав, що 21 листопада 2016 року Мелітопольським міськрайонним судом ухвалено рішення, яким задоволено позовні вимоги банку та з нього на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором № ZPMWG 100001045 від 23 квітня 2017 року в сумі 19 362,87 доларів США та судові витрати в сумі 6261,95 грн.
У листопаді 2017 року про дану судову справу він розповів своєму знайомому, який має юридичну освіту. Після ознайомлення з наданими йому документами, він звернув увагу на те, що з січня 2008 року платежі по кредиту відправлялися на рахунок, в якому п`ята цифра не відповідає аналогічній в номері рахунку, зазначеному в кредитному договорі для здійснення виплат по кредиту, а саме: замість рахунку НОМЕР_1 гроші на погашення кредиту з невідомих причин банк відправляв на рахунок НОМЕР_2 . Після звернення до банку, останній у своїй відповіді від 23 листопада 2017 року повідомив йому, що банк на підставі статті 512 ЦК України скористався своїм правом і відступив право вимоги за кредитним договором на користь ПАТ "А-Банк". Дана обставина стала для нього новиною, оскільки до цього він не отримував письмового повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором на користь третьої особи, як це передбачено п.п. 2.3.10. кредитного договору. Від оператора онлайн - допомоги ресурсу Приват24 він дізнався, що відступлення права вимоги за кредитним договором № ZPMWG 100001045 від 23 квітня 2017 року на користь ПАТ "А-Банк" відбулося 28 грудня 2007 року. Заявник вважав, що встановлені ним обставини є нововиявленими, які є істотними для справи, а тому звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Мелітопольского міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2017 року вищезазначену заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області в порядку задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Мелітопольского міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2017 року скасовано з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2018 року, з урахуванням ухвали суду першої інстанції від 04 грудня 2018 року про виправлення описки, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи заявник мав у своєму розпорядженні матеріали, з яких у листопаді 2017 року побачив невідповідність номеру рахунку і шляхом звернення до банку з`ясував нову для нього обставину про переуступку права вимоги первісним кредитором, яким є ПАТ КБ "Приватбанк" третій особі - ПАТ "А-Банк". Тобто обставина про переуступку права вимоги, на яку посилається заявник могла бути йому відома на час розгляду справи судом, про неї він міг дізнатися та звернути увагу ще під час судового розгляду. Крім того, заявник не надав суду належних доказів, які б підтверджували обставину, на яку він посилається, як на нововиявлену, а саме доказів відступлення права вимоги позивачем на користь третьої особи та відсутність у ПАТ КБ "Приватбанк" права вимоги до нього на час звернення до суду.
Докази, які надані заявником, а саме повідомлення ПАТ КБ "Приватбанк" від 23 листопада 2017 року на звернення заявника не містить інформації, з якого часу було відступлене право вимоги та на підставі чого, а скріни діалогу між заявником та оператором онлайн-допомоги ресурсу Приват24 від 28 листопада 2017 року, суд визнав не належними доказами, оскільки вони не надають достовірної інформації щодо обставини, на яку посилається заявник. ОСОБА_1 договір переуступки права вимоги суду надано не було, клопотань про витребування даного доказу суду не заявлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2018 року змінено в частині правового обґрунтування відмови.
Змінюючи ухвалу суду першої інстанції в частині правового обґрунтування відмови ОСОБА_1 у задоволенні його заяви, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин даної справи та не встановив обставин, які відповідач ОСОБА_1 у своїй заяві вважав нововиявленими.
Судом апеляційної інстанції було витребовано у ПАТ КБ "ПриватБанк" інформації, на яку посилався ОСОБА_1 у своїй заяві, та було встановлено, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ЗАТ "Акцент-Банк" було укладено договори факторингу та аутсорсингу відносно кредитного договору ОСОБА_1, та які існували на час розгляду по суті цієї справи Мелітопольским міськрайонним судом Запорізької області та на час ухвалення рішення 21 листопада 2016 року.
Однак, наявність вищезазначених договорів факторингу та аутсорсингу між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ЗАТ "Акцент-Банк" не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні Мелітопольского міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року у цій справі, що переглядається, оскільки ПАТ КБ "ПриватБанк" мав право на звернення до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у цій справі, навіть, при наявності вищезазначених договорів факторингу та аутсорсингу між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ЗАТ "Акцент-Банк", ПАТ КБ "ПриватБанк" був і є належним відповідачем у даній справі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
11 червня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема витребуючи з власної ініціативи у АТ КБ "ПриватБанк" інформацію щодо нововиявлених обставин, на які посилається ОСОБА_1, суд дав можливість позивачеві у справі надати додаткові докази, а відповідачеві не дав можливості відреагувати або заперечити щодо додатково наданих доказів, чим порушив принцип змагальності сторін. Крім того, заявник зазначає, що постановляючи незаконну, на його думку, ухвалу від 13 березня 2019 року про витребовування доказів, апеляційний суд вийшов за межі розгляду справи, встановлені Цивільно процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), та порушив приписи статей 83 та 367 ЦПК України.
Відмовляючи у задоволенні заяви з тих підстав, що банк мав право на звернення до суду з даним позовом в 2015 році на підставі договору аутсорсингу та додаткової угоди до нього, укладених з А-Банком, апеляційний суд залишив поза увагою те, що в позовній заяві ПриватБанк просив стягнути заборгованість на свою користь, а не на користь А-Банка, а також суд проігнорував вимогу частини першої статті 62 ЦПК України, відповідно до якої повноваження представників сторін має бути документально підтверджено. Однак при поданні позову, були відсутні документи на підтвердження представництва ПриватБанком - А-Банка. Крім того норми ЦПК України виключають можливість однієї юридичної особи бути представником іншої юридичної особи в суді. Тому суд апеляційної інстанції розглядаючи договір аутсорсингу і додаткову угоду до нього в якості доказів на право ПриватБанку бути представником А-Банку, повинен був послатися на частину першу статті 203 ЦК України, та не брати дані договори до уваги.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.