Постанова
Іменем України
06 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 235/5858/18
провадження № 61-2150св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Національна академія внутрішніх справ,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національної академії внутрішніх справ на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2019 року у складі судді Клікунової А. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., у справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
21 вересня 2019 року Національна академія внутрішніх справ (далі - НАВС) звернулась до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 27 травня 2015 року між НАВС та ОСОБА_1 укладено договір на навчання про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. За умовами укладеного договору сторони прийняли взаємні зобов`язання, а саме вищий навчальний заклад МВС України створить умови для навчання за державним замовленням (забезпечить харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням) для подальшої служби в органах внутрішніх справ, а ОСОБА_1 після закінчення навчання прибуде до місця призначення за направленням на роботу, приступить до виконання службових обов`язків і відпрацює не менше трьох років. За період часу з вересня 2014 року до червня 2016 року на навчання ОСОБА_1 в НАВС витрачено грошові кошти у розмірі 32 525,86 грн. Після закінчення вищого навчального закладу лейтенанта поліції ОСОБА_1 відкомандировано для подальшого проходження служби до Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області. 17 листопада 2017 року наказом ГУ НП в Житомирській області відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням. ОСОБА_1 відмовився добровільно відшкодовувати витрати, пов`язані з навчанням.
З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 вартість витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 32 525,86 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2019 року, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, провадження по справі закрито в зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що правовідносини, які виникли між сторонами є адміністративно-правовими, а тому наявні правові підстави для закриття провадження, оскільки справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, НАВС, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу направити до суду першої інстанції.
Крім того, заявник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.
26 лютого 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій помилково віднесено справу до категорій справ, що повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства, суд не звернув увагу на те, що спір виник між фізичною особою та НАВС, яка є державним навчальним закладом та не здійснює публічно-владних управлінський функцій Заявникзазначає, що предметом позову НАВС до ОСОБА_1 є відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі у зв`язку з невиконанням договору про підготовку фахівця, відносини сторін носять цивільно-правовий характер та регулюються ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що відповідно до наказу (витяг) НАВС від 01 вересня 2014 року № 153 о/с з 01 вересня 2014 року на навчання з Донецького юридичного інституту МВС України зараховано рядового поліції ОСОБА_1 курсантом 2-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр з напрямом підготовки "Правоохоронна діяльність" (фахівці для підрозділів Державної автомобільної інспекції) (а. с. 10).
27 травня 2015 року з дотриманням вимог статті 18 Закону України "Про міліцію" та пункту 2.2 наказу МВС України від 04 травня 2007 року № 150 "Про затвердження Типового договору про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України" між Національною академією внутрішніх справ (виконавець), Головним управлінням МВС України в Житомирській області (замовник) та ОСОБА_1 укладено договір № 37ДЮІ про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а. с. 11).
Положенням пункту 2.3.6 вказаного договору передбачено, що в разі відрахування з інституту чи звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення навчання і встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 договору, ОСОБА_1 зобов`язувався відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Однією з підстав такого відшкодування є відмова від подальшої служби в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання (пункт 3.2 договору).
Відповідно до наказу (витяг) НАВС від 06 листопада 2015 року № 192 о/с згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" рядового міліції ОСОБА_1, в зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, звільнено у запас Збройних Сил з продовженням навчання у НАВС (а. с. 13).
Наказом (витяг) НАВС від 11 листопада 2015 року № 202 о/с до навчально-наукового інституту № 1 з 07 листопада 2015 року зараховано рядового поліції ОСОБА_1 (а. с. 14).
10 червня 2016 року між НАВС (виконавець), Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області (замовник) та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 до договору про підготовку фахівця у НАВС № 37ДЮІ від 27 травня 2015 року. Положенням пункту 1 додаткового договору визначено, що НАВС, що здійснювала навчання та підготовку ОСОБА_1, як фахівця для потреб міліції, продовжує здійснювати його навчання та підготовку як фахівця для Національної поліції в межах раніше доведеного державного замовлення (а. с. 12).
Відповідно до наказу (витяг) НАВС від 17 червня 2016 № 797 року ОСОБА_1 присуджено ступінь вищої освіти бакалавра за напрямами підготовки "Правоохоронна діяльність", видано документи про вищу освіту та відраховано з числа курсантів у зв`язку із завершенням навчання за освітньо-професійною програмою; встановлено розмір фактичних витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі - 32 525,86 грн (а. с. 15).
Наказом по особовому складу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 09 грудня 2016 року № 304 о/с для подальшого проходження служби лейтенант поліції ОСОБА_1 був відряджений у розпорядження Головного управління Національної поліції в Житомирській області та призначений на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Коростенського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області (а. с. 32).
Відповідно до наказу (витяг) Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 17 листопада 2017 року № 229 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" за власним бажанням згідно поданого рапорту (а. с. 31, 33).
Таким чином після закінчення навчання в НАВС ОСОБА_1 прослужив в органах поліції менше ніж три роки.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.