Постанова
Іменем України
03 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 425/1969/18
провадження № 61-14835св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 03 квітня 2019 року в складі судді Романовського Є. О. та постанову Луганського апеляційного суду від 04 липня 2019 року в складі колегії суддів: Коновалової В. А., Дронської І. О., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні власністю.
В обґрунтування позову вказали, що 15 липня 2016 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу з дозволу своєї дружини ОСОБА_2 придбав квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 23 січня 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 02 травня 2018 року, встановлено, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем та витребувати у нього зазначену квартиру в силу специфіки виду вказаного нерухомого майна неможливо.
ОСОБА_3 не проживає у вказаній квартирі, оскільки рішенням суду від 09 квітня 2015 року була виселена з неї. Відповідач зареєстрована в зазначеній квартирі та добровільно не бажає знятися з реєстрації, чим перешкоджає позивачам вільно розпоряджатися та користуватися належним їм майном.
З огляду на вищевикладене, позивачі просили суд визнати за ними право спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди у здійсненні ними права володіння, користування та розпорядження вказаною квартирою, шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 03 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що оскільки ОСОБА_1 володіє квартирою АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності разом з ОСОБА_3, а належна йому 1/2 частини вказаної квартири не виділена в натурі із частки майна, то підстав для задоволення позовних вимог про визнання спільної сумісної власності позивачів на вказану квартиру немає.
Що стосується позовних вимог про визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є власником 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, тому відсутні підстави для визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування зазначеною квартирою.
Постановою Луганського апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 03 квітня 2019 року змінено, виключено із його мотивувальної частини посилання на статтю 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, оскільки позивачі із вимогою про виділ частки із майна, що є у частковій власності, не звертались, то із мотивувальної частини рішення необхідно виключити посилання на статтю 364 ЦК України як таке, що зроблене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, немає.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
03 серпня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 03 квітня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 04 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову. Також у касаційній скарзі заявник просив зупинити виконання оскаржуваних судових рішень і проводити розгляд справи проводити за його участі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не надали належної оцінки доказу у вигляді договору купівлі-продажу квартири від 15 липня 2019 року та помилково прийняли до уваги довідку про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 05 травня 2017 року № 201745097 та інформацію з Державних реєстрів;
- не дослідили момент та підстави набуття права власності сторін на спірне майно, момент та підстави припинення права власності відповідача на це майно;
- дійшли помилкових висновків про те, що відповідач є співвласником спірної квартири та за цього обґрунтування відмовили у позові, у тому числі і за позовною вимогою про захист права власності шляхом визнання відповідача таким, що втратила право користування спірною квартирою;
- не з`ясували, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин;
- не врахували, що відмова у задоволенні віндикаційних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 є передумовою застосування статті 330 ЦК України та є підставою виникнення права власності на спірну частину квартири у добросовісного набувача.
06 серпня 2019 року ОСОБА_1 із застосування засобів поштового зав`язку подав до Верховного Суду доповнення до вказаної вище касаційної скарги, в яких зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових та протиправних висновків про припинення у подружжя ОСОБА_1 1/2 частки спірної квартири та не застосували всіх необхідних норм матеріального права. Крім того, заявник повторно просив Верховний Суд про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
06 вересня 2019 року ОСОБА_3 із застосування засобів поштового зав`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просила залишити її без задоволення з підстав необґрунтованості, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вони є законними.
15 вересня 2019 року ОСОБА_2 із застосування засобів поштового зав`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, якому також виклала клопотання про зупинення дії рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 03 квітня 2019 року та постанови Луганського апеляційного суду від 04 липня 2019 року, а ще клопотання про розгляд справи за її участю.
У відзиві позивач вказує на те, що вона повністю погоджується із касаційною скаргою її чоловіка ОСОБА_1 і доповненнями до неї, та наводить аргументи близькі за змістом до тих, які наведені в касаційній скарзі.
30 вересня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 із застосування засобів поштового зав`язку подав до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_3, в якому зазначив, що вважає аргументи відзиву такими, які викладені з метою перекручування фактів, встановлених в судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій, та ведення суду касаційної інстанції в оману для залишення незаконних рішень суду першої та апеляційної інстанцій у цій справі без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 03 квітня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 04 липня 2019 року в справі № 425/1969/18 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано матеріали справи № 425/1969/18 із Рубіжанського міського суду Луганської області, відмовлено в задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 03 квітня 2019 року та постанови Луганського апеляційного суду від 04 липня 2019 року та надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 03 квітня 2019 року та постанови Луганського апеляційного суду від 04 липня 2019 року.
У серпні 2019 року матеріали справи № 425/1969/18 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частиніта постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копіями паспортів.
Позивачі сплачують комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором про користування електричною енергією від 27 лютого 2017 року № 203-083, типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 06 грудня 2016 року, договором про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 23 липня 2018 року, договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 07 вересня 2016 року № 42303 та квитанціями про сплату комунальних послуг.
Також із матеріалів справи, вбачається, що квартира АДРЕСА_1, належала ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 23 липня 2008 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27 листопада 2014 року державним нотаріусом Рубіжанської державної нотаріальної контори Луганської області посвідчено, що спадкоємицею майна ОСОБА_6, а саме квартири АДРЕСА_1, є його сестра ОСОБА_7
22 грудня 2014 року ОСОБА_7 продала успадковане майно ОСОБА_8 .
У свою чергу ОСОБА_8 продав указану квартиру ОСОБА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 15 липня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 308.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21 червня 2016 року № 64061961, довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 30 серпня 2016 року № 201610082 та технічним паспортом від 22 серпня 2018 року, квартира АДРЕСА_1 станом на 21 липня 2016 року на праві приватної власності належала ОСОБА_1 .
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 16 червня 2015 року у справі № 425/3239/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 08 вересня 2015 року, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про встановлення факту сумісного проживання, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в період з 01 січня 2004 року до дня смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 . В задоволенні інших вимог відмовлено.
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 грудня 2016 року в справі № 425/2086/16-ц квартиру АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на день смерті ОСОБА_6, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Рубіжанської державної нотаріальної контори 27 листопада 2014 року, номер в реєстрі 365, на ім`я ОСОБА_7, після смерті ОСОБА_6 на 1/2 частки вказаної квартири та визнано за ОСОБА_3 право спільної часткової власності на 1/2 частки даної квартири, а також витребувано вказану частку у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 . В задоволенні решти позову в частині вселення ОСОБА_3 в цю квартиру відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 23 січня 2017 року в справі № 425/2086/16-ц зазначене вище рішення суду першої інстанції змінено, скасовано в частині витребування у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору і в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування 1/2 частки вказаної квартири відмовлено, оскільки 1/2 частки квартири не виділено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 02 травня 2018 року у цивільній справі № 425/2086/16-ц рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 грудня 2016 року в не скасованій частині та рішення Апеляційного суду Луганської області від 23 січня 2017 року залишено без змін. Поновлено виконання вказаних рішень.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 травня 2018 року № 123932774 та довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 05 травня 2017 року № 201745097, вбачається, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності.