Постанова
Іменем України
06 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 266/2325/18
провадження № 61-257св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове Будівництво "АЛЬТКОМ",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове Будівництво "АЛЬТКОМ" на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 вересня 2019 року у складі судді Шишиліна О. Г. та постанову Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Биліни Т. І., Лопатіної М. Ю., Принцевської В. П.,
ВСТАНОВИВ
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове Будівництво "АЛЬТКОМ" (далі - ТОВ "Шляхове Будівництво "АЛЬТКОМ") про стягнення заборгованості.
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Шляхове Будівництво "АЛЬТКОМ" на користь ОСОБА_1 заборгованість станом на 28 березня 2018 року, що складається з 3 % річних в сумі 41 734 грн та інфляційних втрат в сумі 200 083,83 грн. Вирішено питання щодо судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
02 травня 2019 року відповідач ТОВ "Шляхове Будівництво "АЛЬТКОМ" звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2019 року за нововиявленими обставинами, просив скасувати його, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі та здійснити поворот виконання рішення суду, судові витрати покласти на позивача.
Заява вмотивована тим, що після закінчення розгляду даної справи заявником 05 квітня 2019 року було отримано лист № 04/385 від 04 квітня 2019 року, яким повідомлялось про прийняття рішення Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" про визнання нікчемними правочини, щодо погашення заборгованості ТОВ "ШБ "АЛЬТКОМ" перед ПАТ "БАНК "КАМБІО" за кредитними договорами №794/03-2014 від 19 березня 2014 року, № 795/04-2014 від 20 березня 2014 року, № 793/02-2014 від 17 березня 2014 року, № 743/01-2013 від 25 квітня 2013 року, № 804/02-2014 від 01 вересня 2014 року. Рішення прийнято на підставі наказу уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" № 109 від 18 липня 2018 року, яким затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18 липня 2018 року внаслідок порушення пункту 7 частини третьої 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відсутність вказаних доказів, не наданих суду з незалежних від відповідача причин, є істотним та таким, що може суттєво вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, у задоволенні заяви ТОВ "Шляхове Будівництво "АЛЬТКОМ" про перегляд рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2019 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звернулася із заявою про перегляд рішення, на час розгляду справи - відсутні, а обставина на яку посилається заявник не є нововиявленою.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У січні 2020 року ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року та передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не було встановлено усі обставини справи, не належним чином вивчені усі докази у справі, не враховані усі доводи та документи, що були пред`явлені у судовому засіданні.
Аргументи учасників справи
У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду, в якому просила ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що Фонд зловживає своїми правами, що визначені в Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відповідач обрав неефективний спосіб захисту.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 266/2325/18 надійшли до Верховного Суду та 25 лютого 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставою для перегляду рішення суду є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.