Постанова
Іменем України
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 610/2068/19
провадження № 61-1207св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Бурлака І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 13 933,28 грн.
Позовна заява мотивована тим, що вона з 11 липня 2016 року по 17 липня 2017 року працювала у Публічному акціонерному товаристві "Українська залізниця", правонаступником якого є АТ "Українська залізниця", на посаді машиніста крана 4 розряду виробничого підрозділу "Дебальцівське пасажирське локомотивне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця". Проте 17 липня 2017 року вона була звільнена з роботи на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку зі скороченням штату. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 17 468,12 грн (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 13 933,28 грн), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи, однак указана довідка не засвідчена печаткою відповідача. Зазначала про те, що первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" за адресою: вул. Привокзальна, м. Лиман, Донецька область, куди вони були здані особисто нею у жовтні 2017 року.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з АТ "Українська залізниця" нараховану, але не виплачену їй заробітну плату при звільненні, за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 13 933,28 грн.
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 20 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 до АТ "Українська залізниця" задоволено частково.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 12 949,32 грн (без утримання з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів). Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що відповідач у порушення вимог статті 116 КЗпП України, не провів остаточний розрахунок із позивачем при її звільненні. Заробітна плата в розмірі 983,96 грн не підлягає стягненню, оскільки вона була виплачена позивачу та отримана нею.
Суд першої інстанції вказав про доведеність вини відповідача у непроведенні розрахунку з позивачем при її звільненні та не прийняв до уваги посилання відповідача на науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017.
Також суд виходив з того, що висновок ТПП України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 не є законодавчою підставою для звільнення відповідача від виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, при звільненні. Відповідач не спростував відомості, надані позивачем на підтвердження розміру заборгованості із заробітної плати, не надав доказів того, що дані, які відображені в них, є недостовірними.
Постановою Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 20 вересня 2019 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовуОСОБА_1 , виходив із того, що відсутність вини відповідача у непроведені своєчасного розрахунку з позивачем при її звільненні підтверджена науково-правовим висновком ТПП України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 про наявність обставин непереборної сили.
Апеляційний суд зазначив про те, що у трудових правовідносинах між АТ "Українська залізниця" та його працівниками, зокрема ОСОБА_1, з березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких відповідача об`єктивно, з незалежних від нього причин, було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників.
Також апеляційний суд зазначив про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості у відповідача перед ОСОБА_1 у зазначеному розмірі, а надана нею довідка є неналежним доказом, оскільки вона не містить необхідних реквізитів, а саме: дати, вихідного номеру довідки, підпису керівника, головного бухгалтера та штампу підприємства.
Крім того, апеляційний суд врахував, що сам по собі факт звільнення позивача з АТ "Українська залізниця" не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що отримати належним чином засвідчену довідку нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року вона не може, оскільки всі первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у відповідача, так як централізовано збиралися восени 2017 року, отже відповідач був обізнаний на момент звільнення позивача про розмір заборгованості по заробітній платі.
Переконувала, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність вини у невиконанні обов`язку перед працівником щодо виплати заборгованості із заробітної плати.
Звертала увагу на те, що факт знаходження працівників підприємства на території, непідконтрольній органам державної влади України, не є перешкодою для проведення з ними остаточного розрахунку при звільненні з роботи.
Відзив на касаційну скаргу до суду від АТ "Українська залізниця" не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Кривцовій Г. В.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, витребувано матеріали справи № 610/2068/19 з суду першої інстанції, надано учасникам справи строк для подання відзиву.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 31 січня 2020 року № 261/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кривцової Г. В .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
06 лютого 2020 року матеріали справи № 610/2068/19 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460?ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції станом на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції станом на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувана постанова - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що 07 вересня 2016 року ОСОБА_1 переведена на посаду машиніста крану (кранівника) 4 розряду до пункту підготовки вагонів до перевезень станції Дебальцеве-Сортувальне 2 класу виробничого підрозділу "Дебальцівське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничиних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" на підставі наказу від 07 вересня 2016 року № 24/ос.
Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України", введеного в дію Указом Президента від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати працівникам підприємства було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця", а також відсутність передачі з непідконтрольної території первинних документів, які є підставою бухгалтерського обліку господарських операцій.
З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ "Укрзалізниця", що знаходиться в тому числі у м. Донецьку, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року.
Унеможливлення виконання АТ "Укрзалізниця", регіональною філією "Донецька залізниця" обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території м. Донецька, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.
Позивач взята на облік як внутрішньо переміщена особа на підставі довідки від 11 травня 2017 року № 6861 за фактичною адресою свого місця проживання: АДРЕСА_1 .
17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена з роботи на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату на підставі наказу від 10 липня 2017 року № 8357/ДН-ос.
Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не оспорюється, що позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах до 17 липня 2017 року.