Постанова
Іменем України
27 березня 2020 року
м. Київ
справа № 457/603/18
провадження № 61-14213св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко Анджела Дмитрівна, орган опіки і піклування Трускавецького міськвиконкому у Львівській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2019 року в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А. Д., орган опіки і піклування Трускавецького міськвиконкому у Львівській області, про визнання недійсним договору дарування.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3, після смерті якої залишилася квартира у АДРЕСА_1 (далі - квартира), яка належала їй на праві приватної власності. Спадкоємцями після смерті матері є позивач та його брат ОСОБА_2 .
Позивач є інвалідом першої групи і згідно рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 01 лютого 2007 року його було визнано недієздатним та призначено ОСОБА_2 його опікуном. Рішеннями цього суду від 30 квітня 2014 року та 01 лютого 2007 року про визнання ОСОБА_1 недієздатним та призначення ОСОБА_2 опікуном скасовано та поновлено його цивільну дієздатність.
Зазначає, що після смерті матері та поновлення дієздатності він звернувся до суду з заявою про продовження строку на прийняття спадщини, де в процесі розгляду справи йому стало відомо, що його покійна мати подарувала квартиру відповідачу.
Посилаючись на те, що договір дарування складений без волі матері, яка на час його складення була хворою особою, вона майже не пересувалася по квартирі, а також укладення договору відбулося в квартирі матері, а не в нотаріальній конторі, про що не зазначено в оспорюваному договорі, просив суд визнати недійсним договір дарування квартири від 30 липня 2013 року, укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 15 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав жодних прав на спірну квартиру на момент укладення договору дарування від 30 липня 2013 року, оскільки право власності на квартиру було оформлене на ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на житло. Позивачем не надано доказів того, що на момент укладення договору дарування ОСОБА_3 позивач мав право володіння, користування чи розпорядження спірною квартирою. Порушення, допущені нотаріусом при оформленні та посвідченні договору дарування квартири, згідно статті 203 ЦК України - не є підставою визнання договору недійсним.
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 15 листопада 2018 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишаючи рішення суду без змін, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована ти, що суд апеляційної інстанції виніс оскаржувану постанову без відповідного розгляду та аналізу заявлених апеляційних вимог, тобто самоусунувся від розгляду по суті апеляційних вимог, не обґрунтував доводи апеляційної скарги, та не прийняв будь-якого процесуального рішення щодо доводів позивача зазначених в апеляційній скарзі.
Судом апеляційної інстанції недотримано вимог частини першої статті 372 ЦПК України, та не відкладено розгляду скарги, у зв`язку з неявкою у судове засідання відповідача та третіх осіб.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи
з Трускавецького міського суду Львівської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 30 липня 2013 року укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності спірну квартиру. Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А. Д., зареєстровано в реєстрі за № 872. Вказана квартира належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на житло, виданного 25 січня 1995 року відділом приватизації державного житлового фонду при Трускавецькому міськвиконкомі за № 48, право власності на яку зареєстроване в Дрогобицькому міжміському бюро технічної інвентаризації 25 січня 1995 року, в книзі № 1319.