Постанова
Іменем України
07 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 642/1575/19
провадження № 61-16364св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Жилкомсервіс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 26 квітня 2019 року у складі судді Вікторова В. В., постанову Харківського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (далі - КП "Жилкомсервіс") про визнання договору про надання житлово-комунальних послуг недійсним, визнання права на спільну сумісну власність, припинення дій, які порушують право, усунення перешкод, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування майнової шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що договір про надання житлового-комунальних послуг, опублікований в газеті "Слобода" № 95, яка вийшла з друку у м. Харкові 28 листопада 2006 року, є недійсним, оскільки його волевиявлення на укладення публічного договору не є вільним.
Зазначає, що ОСОБА_1 спонукали на укладення оспорюваного договору. Договір складено без врахування особливості укладення договорів у багатоквартирному будинку.
Позивач вважає, що цей договір не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, вчинений під впливом обману. Договір обмежує його права, як споживача, а його умови є несправедливими. КП "Жилкомсервіс" самостійно не виконує жодних робіт при наданні послуг, а виконує послуги виключно за договорами з третіми особами. При цьому гарантії якісного виконання послуг відсутні і ніхто не несе відповідальності з цього приводу.
Крім того, відповідач не визнає права спільної сумісної власності щодо майна багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та права ОСОБА_1 як співвласника у спільній сумісній власності.
ОСОБА_1 також зазначає, що неправомірними діями та бездіяльністю відповідач завдав йому збитків, які підлягають відшкодуванню. Збитками позивач вважає суму грошових коштів, сплачену ним за комунальні послуги, а також кошти, якими обчислюється вартість пошкодженого майна, необхідного для його поновлення.
Крім того, КП "Жилкомсервіс" займає нежитлове приміщення на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, користується входом до будинку та клітковими сходами з метою приймання громадян. Такими своїми діями відповідач унеможливлює йому, як власнику квартири у вказаному будинку безпечне користування своїм майном.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати недійсним договір про надання житлово-комунальних послуг у м. Харків, опублікований у газеті "Слобода" № 95, яка вийшла з друку у м. Харків від 28 листопада 2006 року;
визнати право на спільну сумісну власність багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1;
припинити дії, які порушують його право;
усунути перешкоди щодо повноважень безпечного володіння своїм особистим майном та безпечне користування та розпорядження належним йому майном спільної сумісної власності будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
у відповідності до пункту 3 частини першої статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів", з метою забезпечення безпеки користування особистим майном (квартирою) і майном спільної сумісної власності будинку, заборонити відповідачу користуватись входом до будинку та клітковими сходами з метою приймання громадян, які не проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
передати усю технічну документацію на будинок і прибудинкову територію, визначену Наказом № 176 від 17 липня 2018 року Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, а у разі відсутності такої - виготовити її за свій рахунок;
передати ключі від допоміжних приміщень будинку, споруд і сараїв, розташованих на прибудинковій території;
відшкодувати йому майнову шкоду у відповідності до ціни позову та в натурі, відповідно до статті 1192 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладення договору про надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. При цьому, відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статтям 627, 630 ЦК України та статтям 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, споживачі зобов`язані оплатити житлово - комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Проте, позивач протягом місяця з дня опублікування договору, не звертався, до КП "Жилкомсервіс" з відмовою укласти вказаний договір.
Оскільки позивач у справі здійснював оплату наданих послуг, то він надав згоду на отримання послуг з утримання будинків та споруд.
При цьому суд зазначив, що позовна вимога про відшкодування майнової шкоди є необґрунтованою, оскільки відсутні належні та допустимі докази того, що така шкода існує, а відповідач є заподіювачем цієї шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 липня 2019 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги залишено без задоволення.
Скасовуючи рішення місцевого суду апеляційний суд виходив з того, що місцевий суд, у порушення вимог пункту 2 частини четвертої статті 274 ЦПК України, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що він відмовився від укладення договору, що свідчить про прийняття пропозиції з його боку на укладення договору, згідно з частиною третьою статті 205 ЦК України.
Вимоги позивача про визнання за ним права на спільну сумісну власність багатоквартирного будинку також задоволенню не підлягають, оскільки законом презюмується право спільної сумісної власності власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку спільного майна багатоквартирного будинку.
При цьому, право власності позивача на квартиру породжує в силу закону право спільної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, технічне обладнання тощо, які призначені для обслуговування житлового комплексу і забезпечують його використання.
Крім того, відсутні докази неналежного виконання обов`язків за публічним договором про надання житлово-комунальних послуг відповідачем. Разом із тим, оплата вартості отриманих споживачем послуг є обов`язком позивача.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу КП "Жилкомсервіс" просило касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки доводи скарги є необґрунтованими та недоведеними.
У відповіді на відзив позивач не погодився з викладеними у ньому доводами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
05 лютого 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 та члени його сім`ї: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .
28 листопада 2006 року в газеті "Слобода" № 95 опубліковано публічний договір про надання житлового-комунальних послуг, предметом договору є забезпечення відповідачем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, при цьому споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вказані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.
Згідно із рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року № 1186 "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг в житловому фонді м. Харкова", КП "Жилкомсервіс" визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою, групою будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова, тобто, згідно статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - Управителем.
22 лютого 2007 року Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 188 "Про внесення змін до Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року № 1186 "Про визначення виконавців житлово - комунальних послуг в житловому фонді м. Харкова", у господарське відання КП "Жилкомсервіс" було передано житловий фонд комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
КП "Жилкомсервіс" набуло статусу не тільки управителя, а й балансоутримувача житлового фонду.
22 лютого 2007 між Управлінням комунального майна і приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та КП "Жилкомсервіс" було укладено Договір № 1288/125 про передачу в господарське відання майна комунальної власності територіальної громади м. Харкова, відповідно до якого було передано КП "Жилкомсервіс" майно, визначене у додатках до Договору. Прийом та передача майна оформлюється двосторонніми актами прийому-передачі".
Позивач є споживачем житлово-комунальних послуг, виконавцем яких є КП "Жилкомсервіс".
За період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року ОСОБА_1 здійснена оплата житлового-комунальним послуг на рахунок відповідача у загальному розмірі 3192,96 грн.
11 жовтня 2018 року позивач звернувся з заявою до КП "Жилкомсервіс", в якій вказував, що він як споживач житлово-комунальних послуг, вчасно здійснює оплату вказаних послуг, тоді як підприємство не виконує зобов`язання за договором про надання житлового-комунальних послуг, який опублікований в газеті "Слобода" №95, що вийшла з друку у місті Харкові 28 листопада 2006 року. ОСОБА_1 у цій заяві повідомив відповідача, що розриває договір про надання житлово-комунальних послуг з КП "Жилкомсервіс" з 01 вересня 2018 року, оскільки не вбачає підстав для його подовження.
12 листопада 2018 року КП "Жилкомсервіс" повідомило позивача про відсутність підстав для одностороннього розірвання договору.
16 листопада 2018 року ОСОБА_1 повторно повідомив відповідача, що у відповідності до пункту 22 договору про надання житлово-комунальних послуг, він розриває договір з КП "Жилкомсервіс" з 31 грудня 2018 року.