Постанова
Іменем України
31 березня 2020 року
м. Київ
справа № 348/1259/18
провадження № 61-7353св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - Стримбівська сільська рада Надвірнянського району
Івано-Франківської області,
третя особа - ОСОБА_3,
представник третьої особи - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2019 року у складі судді Флоряк Д. В., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Стримбівської сільської ради Надвірнянського району (далі - Стримбівська сільська рада), третя особа - ОСОБА_3, про визнання правочину дійсним.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат - ОСОБА_5, який на день смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Напередодні смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 склав заповіт, яким все майно заповідав йому. У зв`язку з хворобою ОСОБА_5, який не міг власноручно підписати заповіт, відповідно до статті 1253 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заповіт посвідчено за місцем його проживання в присутності свідків секретарем Стримбівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області Гафійчук І. М. (далі - секретар Стримбівської сільської ради Гафійчук І. М.), яка згідно з статтею 1251 ЦК України виконувала функції нотаріуса.
З метою прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 він звернувся до приватного нотаріуса Надвірнянського нотаріального округу Дремлюк В. В. з відповідною заявою, проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав недотримання вимог законодавства щодо форми заповіту.
Посилаючись на те, що волевиявлення ОСОБА_5 було добровільним, спадкове розпорядження належним чином зафіксовано у вигляді заповіту за підписами свідків, просив визнати дійсним заповіт ОСОБА_5, складений
18 січня 2017 року та посвідчений секретарем Стримбівської сільської ради Гафійчук І. М., зареєстрований у реєстрі за № 2.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
РішеннямНадвірнянського районного суду Івано-Франківської області
від 21 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином, особу якого при вчинені нотаріальних дій встановлює посадова особа органу місцевого самоврядування, так само як і особу заповідача. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування. Урахувавши, що оспорюваний заповіт не підписаний ОСОБА_5, а також не підписаний іншою особою, суд дійшов висновку, що при складанні заповіту та його посвідченні не було дотримано процедури, регламентованої ЦК України, Законом України "Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, тобто заповіт є нікчемним, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Суд відхилив покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 щодо обставин складання та посвідчення заповіту, вказавши, що воно відбулось з порушеннями вимог статей 207, 12147, 1248, 1253 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Встановивши, що спірний заповіт не підписаний спадкодавцем чи іншою особою за його дорученням, у тексті заповіту не вказано, що заповідач вголос прочитав текст заповіту, або, що через фізичні вади не міг сам прочитати текст заповіту, у спірному заповіті не зазначено точного місця і часу його складення, дати та місця народження заповідача, апеляційний суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що при складанні заповіту ОСОБА_5 та його посвідченні не було дотримано процедури, регламентованої ЦК України, Законом України "Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, а тому він є нікчемним. Суд відхилив доводи апеляційної скарги про не урахування судом першої інстанції показів свідка ОСОБА_11, матері померлого, вказавши, що надані нею покази стосуються взаємовідносин у сім`ї, а не правомірності складання та посвідчення заповіту.
Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій він просив скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2019 року і постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про нікчемність складеного ОСОБА_5 заповіту, не урахували, що відповідно до абзацу 2 частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, а також положення частини другої статті 219 ЦК України щодо можливості визнання судом одностороннього правочину вчиненого без додержання вимог закону про його посвідчення дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а правомірному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від його волі. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 910/1403/2012-ц, про те, що сама по собі відсутність вказівки у посвідчувальному написі на причину, з якої заповіт не міг бути підписаний заповідачем особисто не свідчить про дефект форми заповіту та його недійсність, у зв`язку з чим суди повинні встановити дійсне волевиявлення заповідача. Суди не надали належної правової оцінки показам свідків ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , ОСОБА_9, ОСОБА_8, які вказали на те, що ОСОБА_5 хворів та не міг у зв`язку з цим особисто підписати заповіт, не звернули увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що волевиявлення ОСОБА_5 не було вільним та не відповідало його волі. Суд першої інстанції необґрунтовано прийняв до уваги покази лікаря ОСОБА_12 щодо недієздатності ОСОБА_5, оскільки заповіт складався не в день огляду пацієнта лікарем, будь-якої експертизи щодо встановлення стану недієздатності ОСОБА_5 не проводилось, а отже в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази недієздатності ОСОБА_5 в момент складення ним заповіту, проте апеляційний суд зазначені недоліки не усунув.
У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на касаційну скаргу, у якому вона зазначала, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані рішення, підстави для їх скасування відсутні.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є рідним братом позивача ОСОБА_1
ОСОБА_5 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .
Відповідно до заповіту, складеного 18 січня 2017 року ОСОБА_5 в
АДРЕСА_1 , він все своє майно, з чого б воно не складалося і де б воно не було, заповідав своєму брату ОСОБА_1 .
Заповіт записано зі слів заповідача ОСОБА_5 та посвідчено секретарем Стримбівської сільської ради Гафійчук І. М., зареєстровано в реєстрі за № 2. У зв`язку із хворобою ОСОБА_5 в його присутності та у присутності секретаря текст заповіту до його підписання прочитано запрошеними ним свідками
ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та на особисте прохання та в присутності
ОСОБА_5 текст заповіту підписано свідками в присутності секретаря.
02 березня 2018 року постановою приватного нотаріуса Надвірнянського нотаріального округу Дремлюк В. В. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом) у спадковій справі
№ 4-2017, заведеній на померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, у зв`язку з нікчемністю складеного ОСОБА_5 заповіту, з посиланням на те, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, передбачених статтями 207, 1247, 1248, 1253 ЦК України, зокрема не підписаний
ОСОБА_5 чи іншою особою за його дорученням, у тексті заповіту не вказано, що заповідач вголос прочитав текст заповіту, або, що через фізичні вади він не міг сам прочитати текст заповіту.
З копії виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 171 Надвірнянської центральної районної лікарні (10 січня 2017 року - 17 січня 2017 року), вбачається, що у померлого ОСОБА_5 був рак гортані.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 ствердив, що він, як завідуючий терапевтичним відділеним Надвірнянської центральної районної лікарні, здійснював лікування ОСОБА_5, який поступив на лікування у важкому стані, мовний контакт був практично не доступний через вади гортані, у зв`язку з ураженням практично всіх внутрішніх органів його свідомість не була чіткою, він не орієнтувався в ситуації, не міг самостійно приймати рішення, практично не впізнавав оточуючих. Додому його виписали на вимогу родичів, оскільки з медичної сторони допомогти хворому в сторону покращення його стану вже було неможливо.
Аналогічні за змістом поясненням ОСОБА_12 щодо стану здоров`я
ОСОБА_5 дали пояснення допитані судом першої інстанції свідки
ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .