Постанова
Іменем України
06 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 149/2946/17
провадження № 61-13318св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21 березня 2019 року у складі судді Робак М. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2019 року у складі колегії суддів Медвецького С. К. Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
У цьому будинку крім неї також зареєстровані її колишній чоловік - ОСОБА_2 та син - ОСОБА_3
ОСОБА_2 зареєструвався у будинку самостійно без її згоди після одруження.
Посилаючись на те, що між нею та колишнім чоловіком склалися неприязні стосунки, ОСОБА_2 більше одного року без поважних причин за місцем реєстрації не проживає, його реєстрація чинить перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, а добровільно знятися з реєстрації місця проживання останній не бажає, просила, з урахуванням уточнених позовних вимог, усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21 березня 2019 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивачем не надано доказів вчинення відповідачем перешкод у користуванні власністю, відповідач не проживає у будинку з поважних причин, а припинення сімейних відносин з власником житла не є підставою для втрати особою права користування житлом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.
13 серпня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Також вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, оскільки підставами позову у правовідносинах, що виникли є положення статті 391 ЦК України, а не норми статей 156, 162 ЖК Української РСР.
У касаційній скарзі зазначається, що ОСОБА_2 добровільно відмовився від виконання судового рішення про його вселення, а відтак і власне від вселення і починаючи з 24 січня 2018 року не намагався вселитися.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який відповідно до заочного рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 березня 2016 року розірвано (а. с. 59, 60).
ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, довідкою Жданівської сільської ради № 1508 від 30 червня 2016 року (а. с. 5 - 9).
У вказаному будинку зареєстровані також ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який там не проживає (а. с. 10 - 14).
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 11 липня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Вселено ОСОБА_2 у житловий будинок АДРЕСА_1 .
Указане рішення суду набрало законної сили.
Згідно з листом Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області № 15.31-27/22533 на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 54948187 з виконання виконавчого листа № 149/3256/16-ц від 18 жовтня 2017 року про вселення ОСОБА_2 у житловий будинок АДРЕСА_1 та, на підставі заяви стягувача, 25 січня 2018 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа ОСОБА_2 .
Повторно виконавчий лист до Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області не надходив (а. с. 129 - 131).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.