Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 229/3264/15-ц
провадження № 61-13016св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 02 березня 2016 року у складі колегії суддів: Краснощокової Н. С., Азевича В. Б., Гапонова А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс-Банк" або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 11 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "Правекс-банк", правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ПАТ КБ "Правекс-банк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2199-030/07Р.
Відповідно до умов зазначеного договору, для придбання автомобіля та сплати страхових платежів за договорами страхування автомобіля, Банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 46 500,00 грн зі сплатою 15,49 % річних. Строк кредитування: з 11 вересня 2007 року до 11 вересня 2012 року.
ОСОБА_2 неналежно виконував умови договору, у зв`язку з чим станом на 21 червня 2015 року утворилась заборгованість у загальному розмірі - 121 564,63 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 31 372,91 грн, заборгованості за процентами - 16 606,25 грн, неустойки (пені) за кредитом - 49 517,42 грн, неустойки (пені) за процентами - 24 068,05 грн.
Крім того, 11 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_3, а також між Банком та ОСОБА_1 були укладені договори поруки, за якими вони зобов`язались нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов`язань позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором.
На підставі викладеного, ПАТ КБ "Правекс-Банк" просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом у розмірі 121 564,63 грн, а також стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1 215,65 грн.
Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 23 листопада 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 11 вересня 2007 року № 2199-030/07Р, яка станом на 21 червня 2015 року складала 121 564,63 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 31 372,91 грн, заборгованість за процентами -16 606,25 грн, пеня - 73 585,47 грн. Стягнуто судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 215,65 грн та на оплату публікації оголошення у пресі 630,00 грн. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом, суд першої інстанції дійшов висновку про їх доведеність та обґрунтованість. У той же час, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_1, суд виходив із того, що з ними укладено два окремих договори поруки, тому поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою. В такому випадку кредитор має право пред`явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, а кожен з поручителів відповідає перед кредитором разом із боржником як солідарні боржники.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 02 березня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Правекс-Банк" задоволено. Заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 23 листопада 2015 року скасовано. Позовні вимоги ПАТ КБ "Правекс-Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ КБ "Правекс-банк" заборгованість за кредитним договором від 11 вересня 2007 року № 2199-030/07Р станом на 21 червня 2015 року в загальній сумі 121 564,63 грн, у тому числі заборгованість за кредитом -31 372,91 грн, заборгованість за процентами - 16 606,25 грн, пеня - 73 585,47 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором від 11 вересня 2007 року № 2199-030/07Р станом на 21 червня 2015 року в загальній сумі - 121 564,63 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 31 372,91 грн, заборгованість за процентами - 16 606,25 грн, пеня - 73 585,47 грн. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Правекс-банк" судові витрати по 1 200,97 грн з кожного.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про стягнення заборгованості окремо із кожного з поручителів солідарно з боржником апеляційний суд зробив висновок, що пред`явлення позову про стягнення заборгованості солідарно з боржника та двох поручителів за умови укладення двох окремих договорів поруки не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до поручителів, оскільки кожен з поручителів зобов`язався відповідати за невиконання зобов`язань боржника разом із ним солідарно, заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню окремо із кожного з поручителів солідарно з боржником. Апеляційний суд посилався на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-511цс15.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Донецької області від 02 березня 2016 року.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване рішення за відсутності ОСОБА_1, яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.
Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що згідно наданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2199-030/07Р, остання дата погашення заборгованості за кредитом - 07 серпня 2009 року, остання дата погашення відсотків за користування кредитом - 26 березня 2010 року.
Таким чином, відповідно до пунктів 9.1, 9.1.1 та 4.4, 4.5 вказаного договору, та в силу положень частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у Банку виникло право пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, як до позичальника, так і до поручителя щодо заборгованості за кредитом - не пізніше 10 вересня 2009 року, щодо відсотків - не пізніше 10 квітня 2010 року.
Проте, Банк пред`явив позовні вимоги до ОСОБА_1, як до поручителя, 28 серпня 2015 року.
З огляду на зазначене, заявник вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: положення статей 559 та 1050 ЦК України, оскільки на момент пред`явлення Банком позову до ОСОБА_1 сплив шестимісячний строк для такого звернення.
Також, у касаційній скарзі заявник зазначила, що апеляційним судом всупереч положенням Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" стягнуто з неї пеню за невиконання умов кредитного договору у розмірі 73 585,47 грн.
На обґрунтування зазначеного доводу заявник посилається на статтю 2 згаданого закону, відповідно до якої на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Заявник звертала увагу, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 22 грудня 2006 року і по сьогодні, тому нарахування пені та стягнення з неї під час проведення антитерористичної операції забороняється.
Разом з касаційною скаргою заявник подав заяву про зупинення виконання рішення, яка обґрунтована тим, що на час подання касаційної скарги відкрито виконавче провадження, державним виконавцем здійснюються заходи примусового виконання щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
У вересні 2019 року правонаступником ПАТ КБ "Правекс-Банк" - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" подано відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Апеляційного суду Донецької області від 02 березня 2016 року без змін.
Свою позицію обґрунтовує тим, що частина четверта статті 559 ЦК України визначає, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, тому позов до поручителя ОСОБА_1 пред`явлено в межах позовної давності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року (після усунення недоліків згідно з ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року) відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи № 229/3264/15-ц з суду першої інстанції та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу. Цією ж ухвалою зупинено виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 02 березня 2016 року до закінчення касаційного провадження.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції станом на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції станом на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.