Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 554/9866/18
провадження № 61-1520св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Перша полтавська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів Кузнєцової О. Ю., Прядкіної О. В., Хіль Л. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Перша полтавська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Перша полтавська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що після смерті його матері, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на належне їй майно, яке складалося з Ѕ частини у праві спільної сумісної власності подружжя на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Інша Ѕ частина домоволодіння належала його батьку, ОСОБА_4 .
Згідно складеного ОСОБА_3 17 січня 1992 року заповіту вона заповіла позивачу все належне їй майно.
Після смерті матері позивач прийняв спадщину за заповітом шляхом подання заяви в нотаріальну контору, а його батько, який заяву не подавав, але був зареєстрований за місцем відкриття спадщини, мав право на обов`язкову частку у спадщині.
24 липня 1990 року ОСОБА_4 також склав заповіт, за змістом якого заповів позивачу все належне йому майно.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька позивач звернувся до Першої полтавської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом та видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1, однак йому було відмовлено у зв`язку із неможливістю видати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя та встановити склад спадкового майна.
Крім того, позивач також зазначав, що йому стало відомо про подану його рідним братом, відповідачем по справі, 16 листопада 2017 року заяву до нотаріуса про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_4 із посиланням на те, що він претендує на обов`язкову частку у спадщині.
Посилаючись на вищевикладене ОСОБА_1 просив суд:
- визнати за ним право власності на 61/72 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 68,9 кв. м, житловою площею 31,6 кв. м, господарськими будівлями і спорудами: літньою кухнею Б, б, сараєм 1, б, вбиральнею Г, гаражем В, оглядовою ямою в, погрібом 1, а, огорожею 1, ворітьми огорожі 2, водопроводом 3;
- визнати за ним право власності на 61/72 частин земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5310137000:18:004:0178, площею 0,0853 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- визнати за ОСОБА_3 право власності на 11/72 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 68,9 кв. м, житловою площею 31,6 кв. м, господарськими будівлями і спорудами: літньою кухнею Б, б, сараєм 1,б, вбиральнею Г, гаражем В, оглядовою ямою в, погрібом 1, а, огорожею 1, ворітьми огорожі 2, водопроводом 3;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на 11/72 частин земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5310137000:18:004:0178, площею 0,0853 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2019 року (з урахуванням ухвали від 06 листопада 2019 року про виправлення описки) позовні вимоги задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право приватної спільної часткової власності на 2/3 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 68,9 кв. м, житловою площею 31,6 кв. м, з господарськими будівлями і спорудами: літньою кухнею Б, б, сараєм 1, б, вбиральнею Г, гаражем В, оглядовою ямою в, погрібом 1, а, огорожею 1, воротами огорожі 2, водопроводом 3.
Визнано за ОСОБА_1 право приватної спільної часткової власності на 3/4 частин земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5310137000:18:004:0178, площею 0,0853 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Визнано за ОСОБА_3 право приватної спільної часткової власності на 1/3 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 68,9 кв. м, житловою площею 31,6 кв. м, господарськими будівлями і спорудами: літньою кухнею Б, б, сараєм 1, б, вбиральнею Г, гаражем В, оглядовою ямою в, погрібом 1, а, огорожею 1, воротами огорожі 2, водопроводом 3.
Визнано за ОСОБА_3 право приватної спільної часткової власності на 1/4 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5310137000:18:004:0178, площею 0,0853 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Визначаючи розмір часток у спадщині, належних сторонам, місцевий суд виходив із того, що спірне домоволодіння належить до майна, набутого покійними батьками сторін під час перебування ними у шлюбних відносинах, а тому є їхньою спільною сумісною власністю в розумінні статей 22, 28 КпШС України 1969 року. При цьому судом враховано, що ОСОБА_1 прийняв спадщину (1/2 домоволодіння) після смерті матері, шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори, а тому належні ОСОБА_4, батьку відповідачів, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, інша Ѕ частина домоволодіння та земельна ділянка, яку у приватну власність ним було одержано у 2010 році, розподілено між сторонами враховуючи складений ОСОБА_4 заповіт на ім`я ОСОБА_1, а також право на обов`язкову частку у спадщині ОСОБА_3, як спадкоємця за законом, який є непрацездатним, оскільки досяг пенсійного віку.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 61/72 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 68,9 кв. м, житловою площею 31,6 кв. м, з господарськими будівлями і спорудами: літньою кухнею Б, б, сараєм 1, б, вбиральнею Г, гаражем В, оглядовою ямою в, погрібом 1, а, огорожею 1, воротами огорожі 2, водопроводом 3.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 61/72 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5310137000:18:004:0178, площею 0,0853 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 11/72 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 68,9 кв. м, житловою площею 31,6 кв. м, господарськими будівлями і спорудами: літньою кухнею Б, б, сараєм 1, б, вбиральнею Г, гаражем В, оглядовою ямою в, погрібом 1, а, огорожею 1, воротами огорожі 2, водопроводом 3.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 11/72 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5310137000:18:004:0178, площею 0,0853 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4 476 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 6 714 грн.
Погоджуючись із висновком місцевого суду про наявність підстав для визнання за сторонами права власності на частини спірного домоволодіння та земельної ділянки, на якій воно розташовано, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, вказав на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що призвело до помилкового визначення часток сторін у спірному майні.
Апеляційний суд зазначив про необхідність врахування тієї обставини, що на момент відкриття спадщини після померлої дружини ОСОБА_4 був непрацездатною особою у зв`язку із досягненням пенсійного віку та, у зв`язку із цим, мав право на спадкування обов`язкової частки у спадщині у розмірі 2/3 частин, що належали б йому при спадкуванні за законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 із посиланням на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у якій ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
У відповідності до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
13 лютого 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 23 березня 2020 року визначено колегію суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи у складі: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на вихід апеляційним судом за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 при зверненні до суду не ставив питання про виділення частки матері у спільній сумісній власності подружжя.
Доводом касаційної скарги є також те, що судом апеляційної інстанції не досліджено коли саме були збудовані допоміжні приміщення та чи можна їх відносити до майна, набутого подружжям; а також не встановлено, чи змінився обсяг належного подружжю майна з моменту смерті дружини.
ОСОБА_3 вказує, що земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння, була сформована у 2010 році, а до того часу належала батькам сторін на праві безстрокового користування, яке не може бути успадкованим. У зв`язку із неподанням позивачем доказів наявності земельної ділянки площею 0,0853 га як об`єкта спільної сумісної власності подружжя на момент смерті їх матері, заявник зазначає про необґрунтованість висновку апеляційного суду щодо визначених розмірів частин земельної ділянки, право власності на які визнано за позивачем та відповідачем у справі.
Крім цього, відповідач ОСОБА_3 висловлює незгоду із здійсненим апеляційним судом розподілом судових витрат, яке, на його переконання є непропорційним розміру задоволених позовних вимог.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 із посиланням на необґрунтованість доводів касаційної скарги, які не спростовують юридичних висновків оскаржуваного рішення.
Позивач звертає увагу на належним чином встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи та характер спірних правовідносин, що зроблено на підставі правильного застосування норм матеріального і процесуального права, та вмотивованість визначеного судом розміру часток спадкоємців у домоволодінні та земельній ділянці.
У відповіді на відзив на касаційну скаргу, що надійшла на адресу Верховного Суду у березні 2020 року, ОСОБА_3 наголошує на необхідності відхилення аргументів, що містяться у відзиві, із посиланням на перекручення доводів, вказаних ним у касаційній скарзі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними братами.
Їх батьки: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 листопада 1948 року.
ОСОБА_4 за рішенням виконкому Полтавської міської ради депутатів трудящих від 13 лютого 1951 року була виділена земельна ділянка площею 600 кв. м для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Згідно дослідженого дублікату нотаріально посвідченого договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності із кількістю кімнат від однієї до п`яти включно від 15 березня 1951 року, судами попередніх інстанцій встановлено, що житлове управління виконкому Полтавської міської ради депутатів трудящих, з однієї сторони, та ОСОБА_4, з другої сторони, на підставі рішення виконкому міськради від 13 лютого 1951 року за № 201 про відвід земельної ділянки для будівництва жилого дому згідно з Указом президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року, уклали договір про те, що житлоуправління надає забудовнику ОСОБА_4 ділянку комунальної землі площею 600 кв. м для індивідуального будівництва жилого будинку у АДРЕСА_1 у межах згідно викопіровки із генплану міськархітектора міста Полтави.
По закінченню будівництва приймальною комісією Полтавського міськжитлоуправління був складений акт про закінчення будівництва і ввід в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 15 червня 1983 року за адресою: АДРЕСА_1 .
24 липня 1990 року ОСОБА_4 склав заповіт за змістом якого заповів повністю усе належне йому на день смерті майно синові ОСОБА_1
17 січня 1992 року ОСОБА_3 склала заповіт, за змістом якого все належне їй майно, яке на день смерті буде їй належати, де б воно не було та з чого б воно не складалося, повністю заповідає своєму синові ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Позивач ОСОБА_1 12 січня 1993 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкова справа після його смерті була заведена Першою полтавською державною нотаріальною конторою 16 листопада 2017 року за № 377/2017 на підставі заяви ОСОБА_3, що претендує на обов`язкову частку у спадщині.
06 лютого 2018 року до Першої полтавської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом та видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 після батька, ОСОБА_4, також звернувся ОСОБА_1 .
Від інших осіб заяв про прийняття спадщини або про відмову від спадщини не надходило.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктами 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, його положення застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.