Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 444/2048/16-ц
провадження № 61-19775св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О. Жданова В. С., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, служба у справах дітей Жовківської районної державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року в складі судді: Мікула В. Є., та постанову Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Служби у справах дітей Жовківської районної державної адміністрації, про визначення порядку користування будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01 серпня 2014 року належить 1/2 частина житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, яку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Звернувшись до нотаріальної контори про спадкування ще в 2001 році, позивач не могла отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відповідач їй у цьому перешкоджала. З того часу тривають судові засідання. Відповідач маючи право на оформлення спадщини за заповітом після своєї тітки ОСОБА_9, не звертається до нотаріальної контори, не оформляє спадкування, зайняла весь будинок, а вона будучи власником половини будинку не може таким користуватися, має намір проживати в будинку.
ОСОБА_1 просила визначити порядок користування житловим будинком, що знаходиться в АДРЕСА_1 та ділянкою на якій розташовано будинок таким чином:
у користування ОСОБА_1 виділити приміщення в будинку за першим варіантом судово-будівельної експертизи: житлову кімнату 1-4 площею 15.90 кв. м, кухню 1-3 площею 8.20 кв. м, що відповідає належній їй частці в праві власності та по 1/2 господарських будівель.
у користуванні ОСОБА_2 залишити дві житлові кімнати: 1-5 площею 15.40 кв. м, та кімнату 1-6 площею 8,90 кв. м;
в загальному користуванні залишити коридор літ. 1-1 площею 3.40 кв. м., коридор 1-2 площею 4.10 кв. м;
встановити порядок користування земельною ділянкою біля будинку відповідно до належних часток будинку та визначити користування земельною ділянкою згідно додатку № 4 висновку експерта № 2690/2691 від 29 лютого 2016 року, залишивши в користуванні ОСОБА_1 частину ділянки зі сторони розташування приміщень в будинку за першим варіантом запропонованого у висновку експерта, які позначені літерами 1-3, 1-4.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено порядок користування житловим будинком з господарським будівлями в АДРЕСА_1 наступним чином:
у користування ОСОБА_1 виділено житлову кімнату позначену як 1-5 площею 15.40 кв. м, та кімнату 1-6 площею 8,90 кв. м;
у користуванні ОСОБА_2 залишено житлову кімнату 1-4, площею 15.90 кв. м, та 1-3 площею 8.20 кв. м;
в загальному користуванні залишено коридор літ. 1-1 площею 3.40 кв. м, коридор 1-2 площею 4.10 кв. м та вхід до будинку.
Визначено, що співвласники будинку користуються господарськими будівлями та земельною ділянкою відповідно до належних їм часток в будинку (по 1/2 частині).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 3 983 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Згідно висновку № 2690/2691 від 29 лютого 2016 року судової інженерно-технічної експертизи по цивільній справі 444/2019/14 неможливий виділ в натурі співвласникам ідеальної частки в будинку, оскільки площі в будинку недостатньо для створення однокімнатної квартири, яка б за площею відповідала однокімнатній квартирі і експертом запропоновано два варіанти порядку користування житловим будинком в АДРЕСА_1 . Відповідно до першого варіанту одному співвласнику № 1 пропонується приміщення 1-3 кухні площею 8.20 кв. м, житлова кімната 1-4 площею 15.90 кв. м, а другому співвласнику приміщення 1-5 площею 15.40 кв.м,та 1-6 площею 8.90 кв. м. Відповідно до другого варіанту висновку першому співвласнику пропонується житлова кімната 1-4 площею 15.40 кв. м, другому співвласнику пропонується житлові кімнати позначені літерами 1-5 площею 15.40 кв.м.1-6 площею 8.90 кв. м. В спільне користування співвласників пропонується коридор 1-1 площею 3.40 кв. м, коридор 1-2 площею 4.10 кв. м. Суд першої інстанції вважав, що максимально наближеним до ідеальних часток співвласників (1/2, 1/2) є перший варіант висновку, та відповідатиме і не змінить розміру частки позивачки, яка має право на 1/2 частку в праві власності на будинок в АДРЕСА_1 .
При визначенні порядку користування земельною ділянкою суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 будучи власником 1/2 частини будинку набула права користування ділянкою, яку отримав в безстрокове користування її батько ОСОБА_8 як забудовника, а тому має право на користування такою ж частиною земельної ділянки. Оскільки право на другу половину будинку має ОСОБА_2, право користування земельною ділянкою на якій розташовано будинок визначається пропорційно їх часткам в будинку. За таких обставин суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати (витрати за проведення експертизи) в сумі 21 450 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірний будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності і складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 40,2 кв. м, кухні, площею 8, 2 кв. м., веранди, площею 3,4 кв. м та коридору, площею 4,1 кв. м. Загальна площа будинку - 55,9 кв. м, до складу будинковолодіння входять господарські будівлі та споруди: веранда, сходи, літня кухня, сарай, огорожа та ворота. В будинку проживає відповідач та треті особи. Третя особа ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Учасниками справи не оспорюється належність сторонам по Ѕ ідеальній частки у вказаному будинку, зокрема, правова підстава набуття права власності на ці частки, а також обставини щодо земельної ділянки, її розмір та місцезнаходження, призначеної для його обслуговування. Згідно рішення апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2016 року у справі №44/2019/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: виконком Жовківської міської ради, про поділ спадкового майна та виділ в натурі, здійснити виділ часток сторін у справі у спірному будинковолодінні не видається можливим. Тому належним та ефективним способом захисту прав позивача буде встановлення порядку користування будинком та земельною ділянкою.
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції, враховуючи інтереси обох сторін, а також осіб, які проживають у будинку, зробив правильний висновок, що найкращим варіантом, максимально наближеним до ідеальних часток співвласників (сторін по справі) буде перший варіант, запропонований експертом у висновку судової інженерно-технічної експертизи. Не спростовують цих висновків мотиви апеляційної скарги, що дана експертиза була проведене по іншій справі, адже судом апеляційної інстанції цей недолік усунено, шляхом призначення судової експертизи по даній справі, висновки якої є ідентичними висновкам судової експертизи, викладеним у висновку № 2690/2691 від 29 лютого 2016 року, який оцінений судом першої інстанції. Суд першої інстанції, виділивши в користування сторін окремі житлові та нежитлові приміщення в будинку, зробив правильний висновок про залишення в загальному користуванні коридорів та входу до будинку, а також вірно визначив, що співвласники будинку користуються господарськими будівлями та земельною ділянкою відповідно до належних їм часток в будинку (по 1/2 частині). Визначений судом порядок користування не порушує права інших осіб, які проживають у цьому будинку, а також права малолітніх дітей. Судом апеляційної інстанції неодноразово вживались заходи до мирного врегулювання спору, однак сторони не досягли згоди як в межах предмета спору, так і без порушення прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, в якій просила: оскаржені рішення скасувати; передати справу на новий судовий розгляд у суд першої чи апеляційної інстанції чи ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому посилалася на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у користування ОСОБА_1, яка має постійне місце проживання в Республіці Польща, виділено дві житлові кімнати. Оскарженим рішенням суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визначив порядок користування господарськими будівлями та земельною ділянкою відповідно до належним часток в будинку, фактично так і не зазначивши у резолютивній частині рішення конкретно як, у яких межах, та у який спосіб буде здійснювати користування ними, фактично так і не вирішивши цієї вимоги, про що свідчить резолютивна частина рішення. У матеріалах справи взагалі відсутні будь-які документи щодо земельної ділянки про яку йдеться у справі, та на якій підставі і за ким вона рахується в користуванні.
Вказує, що при розгляді цієї справи судом не враховано і того, що згідно висновку експертизи, яка проводилась по іншій цивільній справі, та яку суд взяв за основу при прийнятті рішення, зроблені ОСОБА_2 покращення у цьому будинковолодінні, до яких позивачка взагалі не має відношення становлять більше 20% від його вартості. Зважаючи на те, що у цьому будинку зареєстровані та проживають ще 4 членів нашої сім`ї, які не можуть проживати в одній житловій кімнаті, яка виділена нам судом, ОСОБА_1 не може користуватися 1/2 частиною будинку у вигляді двох житлових кімнат які їй виділив суд.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 взагалі не можливо виділити у користування частину будинку, без порушення законних житлових прав, вона вправі була вимагати лише відповідної матеріальної компенсації за свою частку у майні шляхом звернення з відповідним позовом в суд, який і мав/має тоді врахувати ті невід`ємні покращення які зроблені ОСОБА_2 у цьому будинковолодінні, і становлять більше 20 % від його вартості, врахувавши і те, що позивачка постійно проживає у Республіці Польща де має сім`ю і місце роботи. Суди вирішив цю справу лише на підставі матеріального права, яке регулює право власності, не зовсім правильно застосовуючи його до спірних правовідносин, і не врахували вимог житлового законодавства, яке також мало бути враховано. ОСОБА_2 не заперечує проти компенсації ОСОБА_1 за її частку у будинку, однак не має змоги сплатити їй негайно всю суму вартості її частки.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_10 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги.
Вказує, що суди вірно дійшли до висновку при розгляді справи, що визначений порядок користування будинком є максимально наближеним до ідеальних часток співвласників, по 1/2 частині кожного і тому жоден з варіантів не змінить розміру часток в праві власності. ОСОБА_2 в 2016 році зверталася до суду із позовом до ОСОБА_1 Жовківської міської ради, реєстраційної служби про визнання права на частку спадкового майна в спірному будинку, про визначення частки в спадковому майні та скасування свідоцтва про право на спадщину, яке видано нотаріальною конторою ОСОБА_1, і рішенням Жовківського районного суду від 25 жовтня 2016 року в справі № 444/2642/15, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28 березня 2017 року та постановою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року, ОСОБА_2 відмовлено в позові.
Зазначає, що ОСОБА_2 безпідставно вирішила, що позивач ОСОБА_1 не мала наміру користуватися частиною будинковолодіння так як проживає в Польші . Однак відповідач по справі не може знати про наміри позивачки, яка хоч працює в Польші, але має право постійного проживання в Україні, яке видано їй безстроково і їй належить 1/2 частина будинку, яку вона успадкувала після смерті батька та якою вона бажає користуватися, але не може реалізувати своє право.
У грудні 2019 року ОСОБА_2 подала пояснення, в яких вказує, що викладені у відзиві заперечення не спростовують обґрунтованості касаційної скарги, а доводи представника позивача на заперечення моєї касаційної скарги носять лише загальний, декларативний характер, без спростування моїх конкретних доводів незаконності та необґрунтованості судових рішень, їх невідповідності нормам матеріального і процесуального права.
У січні 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали пояснення, в яких вказують, що підтримують касаційну скаргу та просять її задовольнити. Зазначають, що ОСОБА_1 постійно намагається створити перешкоди у користуванні цим будинком, на що маємо законне право, з метою отримання від суми еквівалентної за належну частку у цьому будинку, яку вона вважає реальною і бажає отримати все і відразу, чого зробити не можливо внаслідок матеріального становища, а згідні, виходячи вже з ситуації яка склалась, виплачувати позивачу за частку періодичними платежами, протягом якогось часу, що вже не влаштовує її. Звідси і надуманий позов по цій справі, лише з метою погіршення нашого становища, та психологічного тиску у такий спосіб.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання судових рішень.