ПОСТАНОВА
Іменем України
07 квітня 2020 року
Київ
справа №820/2665/16
адміністративне провадження №К/9901/26870/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 (суддя Самойлова В.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 (судді: Дюкарєва С.В. (головуючий), Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі №820/2665/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРНА" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРНА" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.04.2016:
- № 0000091406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 1 023 143,00 грн та за штрафними санкціями 255 785,75 грн;
- № 0000111406, яким збільшено сумуи грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) за податковими зобов`язаннями у розмірі 799 163,00 грн та за штрафними санкціями 399 581,50 грн;
- № 0000101406, яким зменшено від`ємне значення суми ПДВ на загальну суму 27 395,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2016, залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
4. Рішення судів обґрунтовано тим, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу сум грошових зобов`язань з податку на прибуток, ПДВ, зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки № 167/20-40-14-06-10/32436208 від 07.04.2016, оформленого за результатами проведеної на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2016 у справі № 757/3901/16-к позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, абз. "а" п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 1 023 143,00 грн та ПДВ на загальну 799 163 грн, а також завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за лютий 2015 року на суму 16 687,00 грн та за липень 2015 року на суму 10 708,00 грн.
Згідно акту перевірки висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ "ФІЛАКАС", ТОВ "ТЕХНОБУД УА", ТОВ "СЕНТРО-М", ТОВ "НЕО-ТЕКС", ТОВ "ФЕСАЛІЯ ЛТД" не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки за результатами зібраної податкової інформації по контрагентах, в останніх відсутні товарно-транспорті документи по доставці ТМЦ, відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення операцій в об`ємах, що декларуються. На підставі вказаного контролюючий орган вказує, що з зазначеної інформації, вбачається проведення нереальних господарських операцій, спрямованих на здійснення операцій для надання податкової вигоди третім особам, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру. Також контролюючий орган вказував на наявність кримінальної справи №757/3901/16-к за ознаками злочину передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України відносно невстановлених осіб, де одним із фігурантів справи є контрагент ТОВ "ФІЛАКАС".
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами на підставі договорів купівлі - продажу.
Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами було надано копії документів, зокрема, договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання ТМЦ, платіжні доручення.
Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського та бухгалтерського обліку, а саме даними рахунку 281 "Товари на складі" та 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Судами встановлено і використання придбаного товару у власній господарській діяльності, зокрема придбаний товар було реалізовано іншим господарюючим суб`єктам. Від проведення господарських операцій з придбання товару та подальшої реалізації придбаного товару позивачем отримано прибуток. У бухгалтерському обліку операції з отримання доходу відображена на рах. № 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" та № 703 "Дохід від реалізації робіт, послуг", що підтверджується даними форми 2 балансу підприємства за 2015 рік та відображено у податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами. В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
10.5. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.6. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.