ПОСТАНОВА
Іменем України
07 квітня 2020 року
Київ
справа №813/100/14
адміністративне провадження №К/9901/27371/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року (суддя Карп`як О.О.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року (судді: Заверуха О.Б. (головуючий), Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі № 813/100/14 за позовом Львівського комунального підприємства "№ 504" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Львівське комунальне підприємство "№ 504" (далі -позивач, ЛКП "№ 504") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2011 № 0003931720 та № 0003952320.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0003931720 та № 0003952320 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем при проведенні перевірки не було виявлено фактів недонарахування податку на доходи фізичних осіб, а при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем було повністю дотримано вимог чинного законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0003931720 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 27 274,28 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0003952320. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в акті перевірки не описано, а контролюючим органом не було подано розрахунку штрафних фінансових санкцій та пояснень на підставі, яких положень Податкового кодексу України такі були здійснені, крім того, відповідачем не було наведено відповідних доводів та не надано належних доказів правомірності збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ЛКП "№ 504" у повному обсязі.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ЛКП "№ 504" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року в частині незадоволених позовних вимог та прийняти рішення, яким скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0003931720 у повному обсязі.
5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області залишено без задоволення, апеляційну скаргу ЛКП "№ 504" задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 26.12.2011 року № 0003931720 в частині нарахованого грошового зобов`язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 109 097,09 грн (основний платіж) та прийнято в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов Львівського комунального підприємства № 504 задоволено повністю. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що контролюючим органом не було надано жодних доказів заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ЛКП "№ 500", а також про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту, встановленого статтею 198 Податкового кодексу України. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ні в акті перевірки, ні у запереченні на позовну заяву, ні в апеляційній скарзі відповідачем не зазначено по яких конкретно операціям, з якими контрагентами і за які періоди були допущені такі порушення позивачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ЛКП "№ 504" у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 30.11.2011 до 06.12.2011 працівники ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, провели позапланову виїзну перевірку ЛКП "№ 504" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 до 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 12.12.2011 № 760/23-2/20822365. У вказаному акті перевірки контролюючим органом зазначено про наступні порушення позивачем вимог законодавства: п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 19 957,00 грн; пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп. пп. 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 109 097,09 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області 26.12.2011 прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0003931720, яким ЛКП "№ 504" збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів найманих працівників на 136 371,37 грн, в тому числі 109 097,09 грн за основним платежем та 27 274,28 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0003952320, яким ЛКП "№ 504" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 12 314,00 грн, в тому числі 19 957,00 грн за основним платежем та 357,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ЛКП "№ 504" в періоді, що перевірявся, самостійно узгодило податкові зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб, однак не сплатило такі зобов`язання у встановлений законом строк в повному обсязі, в зв`язку з чим станом на 30.11.2011 не перераховано до бюджету податку з доходів найманих працівників в сумі 166 568,38 грн (в тому числі 57 471,29 грн за 2010 рік та 109 097,09 грн за 2011 рік). Вказані податкові зобов`язання позивача з податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік є узгодженими з дня подання податкових розрахунків за відповідні податкові періоди, а за 2011 рік - після закінчення граничного строку сплати податку до бюджету і в зв`язку з їх несплатою протягом граничних строків, встановлених законодавством, набули статусу податкового боргу в розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 1 підрозділу 1 "Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб" Прикінцевих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов`язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення ЛКП "№ 504" грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на 109 097,09 грн та відповідно застосування штрафних санкцій в розмірі 25% від зазначеної суми податку згідно з статтею 123 Податкового кодексу України.
Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що контролюючий орган обґрунтовував прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення тим, що ЛКП "№ 504" за період з 01.01.2009 до 30.09.2011 до складу податкового зобов`язання з податку на додану вартість не включило суми податку за податковими накладними, виписаними ним ЛКП "Львівтеплоенерго" на суму 11 728,00 грн та ЛКП "№ 500" на суму 2 156,00 грн за надані цим підприємствам послуги. Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ЛКП "Львівтеплоенерго" в періоді, що перевірявся, включені до податкових накладних, виписаних на кінцевого споживача та до податкової звітності ЛКП "№ 504" відповідних періодів. Зокрема, позивач надав копії податкових накладних по взаємовідносинах з ЛКП "Львівтеплоенерго" від 12.03.2011 № 50 на суму податку на додану вартість 34 735,45 грн, від 15.04.2011 № 52 на суму 24 465,82 грн, від 17.05.2011 № 34 на суму 7 590,00 грн, від 22.06.2011 № 57 на суму 10 256,24 грн та від 01.09.2011 № 5 на суму 3 083,84 грн, які були включені до Єдиного реєстру виданих податкових накладних.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем, на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Пункт 54.2 статті 54.
Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримуєдоходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
11.2. Підпункти 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.