ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
07 квітня 2020 року
справа №200/8228/19-а
адміністративне провадження №К/9901/6022/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у складі судді Волгіної Н. П.
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у складі суддів Сухарька М. Г., Блохіна А.А., Гаврищука Т. Г.
у справі № 200/8228/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Донецькій області
про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив (з урахуванням уточнень) визнати такими, що не ґрунтуються на нормах закону та підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення від 19 серпня 2017 року № 25013-05 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік на суму 4 904,30 грн, від 10 квітня 2018 року № 0041133-4812-0534 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 9 029,76 грн, скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області про опис майна позивача, зобов`язати Головне управління ДФС у Донецькій області подати висновок до органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, із зазначенням суми податку у розмірі 3 888,44 грн, що підлягає поверненню з бюджету, як помилково нараховані суми цього податку.
2. Позов обґрунтовано тим, що позивач не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки нежитлові приміщення, які були об`єктом оподаткування, підпадають під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств), що виключає зазначені приміщення з переліку об`єктів, які обкладаються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Під час судового засідання в суді першої інстанції позивач зазначив, що нежитлові приміщення були продані ним у 2007-2008 роках, податки нараховані на ці об`єкти оплачені новими власниками, що доводить подвійне оподаткування. Суд зазначає, що ці обставини прийняті та оцінені судами попередніх інстанцій, незважаючи на їх відсутність у складі підстав заявленого позову.
3. 30 вересня 2019 року Донецький окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, відмовив у задоволенні позову.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що нежитлова нерухомість, яка належить позивачу, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Суди попередніх інстанції здійснили аналіз норм підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та дійшли висновку, що використаний у статті 266 Податкового кодексу України термін "будівлі промисловості" має застосовуватися виключно відносно будівель, що експлуатуються промисловими підприємствами, які мають статус юридичних осіб. Крім того, пунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою у власній господарській діяльності. Аналіз статей 88 і 89 Податкового кодексу України зумовив висновок судів попередніх інстанцій, що рішення податкового органу про опис майна позивача є правомірним. Враховуючи, що позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача подати висновок до органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, із зазначенням суми податку у розмірі 3 888,44 грн, що підлягає поверненню з бюджету, як помилково нарахованих на цей податок, - є похідними від позовних вимог про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2017 року №25013-05, зазначені вимоги також не задоволені судом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на незастосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №200/8228/19-а, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Правовою підставою звернення із касаційною скаргою стали положення частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Такими постановами позивач вважає постанову Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №805/2385/16-а, яка стосується зміни ставки податку посеред бюджетного року та постанову від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17, яка стосується умов звільнення від сплати податку власників об`єктів промисловості.
Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
6. 06 березня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував справу №200/8228/19-а з Донецького окружного адміністративного суду. Відкриваючи касаційне провадження у справі Суд дійшов висновку, що ця справа має виняткове значення для позивача у справі.
7. 24 березня 2020 року справа №200/8228/19-а надійшла до Верховного Суду.
8. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
9. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
10. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
Відповідно до договору купівлі-продажу серія ВЕС № 423379 від 23 червня 2006 року позивач придбав нежитлові будівлі (комплекс будівель та споруд Старченківської ремонтної майстерні), які розташовані за адресою: с. Старченкове Володарського району Донецької області по вулиці Маріупольській, 2 Б, та які складаються з: мехмайстерні, зазначеної у плані літерою А-1; прибудов - зазначені у плані літерами Аʼ-1, А2-1, а; котельної, зазначеної у плані літерою а2; радіаторного цеху - зазначений у плані літерою Л-1; ганку - зазначеного у плані літерою - л-1; пожежної будівлі - зазначеною у плані літерою - Г-1; складу - зазначеного у плані літерою - г-1; прохідної - зазначеної у плані літерою Ж-1; магазину - зазначеного на плані літерою Н-1; навісу - зазначеного у плані літерою н-1; складу с/г - зазначеного у плані літерою З-1; комбайнового цеху - зазначеного у плані літерою В-1; тамбуру - зазначеного у плані літерою в-1; електростанції - зазначеної у плані літерою К-1; сітков`язального цеху - зазначеного у плані літерою к-1.
Відповідно до відміток на вказаному договорі (зв. бік): Володарською Державною нотаріальною конторою від 31 серпня 2007 року за № 3569 посвідчено договір купівлі-продажу 1/8 частини комплексу, що складається з комбайнового цеху літ. В-1, тамбуру літ. в-1; Володарською Державною нотаріальною конторою від 24 грудня 2008 року за № 5037 посвідчено договір купівлі-продажу 1/8 частини комплексу, що складається з пожежної будівлі літ. Г-1, складу літ. г-1.
Продаж у 2007 році позивачем частини комплексу будівель та споруд Старченківської ремонтної майстерні (комбайнового цеху і тамбуру) загальною площею 368,6 кв. м підтверджується і копією договору купівлі-продажу від 31 серпня 2007 року серія ВЕХ № 070344.
Суди попередніх інстанцій установили, що у 2016 році комплекс будівель та споруд Старченківської ремонтної майстерні, який складався з нежитлових приміщень загальною площею 3559,0 кв. м, відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України були власністю позивача.
Крім того, позивач пояснив, що після продажу у 2007 та 2008 році нежитлових приміщень з належного йому комплексу будівель та споруд державна перереєстрація проданих приміщень відбулась пізніше, на початку 2018 року. Також у 2018 році мало місце оформлення знищення частини нежитлових приміщень з належного йому майнового комплексу (зокрема, складу с/г машин).
19.08.2017 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54,3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 25013-05, яким позивачу визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в розмірі 4 904,30 грн.
Згідно з наданим відповідачем розрахунку сума податку визначена за формулою: 3559 * 1,38 = 4 904,30 грн, де: 3 559,0 - площа об`єкту нерухомості (об`єкту оподаткування) кв.м, 1,378 - ставка податку за 2016 рік, грн/кв.м (згідно з рішенням Старченковської (Темрюцької ) сільської ради від 12 лютого 2015 року № 6/48-312 ставка податку за об`єкти нежитлової нерухомості на 2016 рік склала 0,1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, тобто 1,38 грн (0,1% х 1 380 грн).
10.04.2018 позивач сплатив частково, а саме суму податку за 2016 рік в розмірі 3888,44 грн, зазначеного у спірному повідомлені-рішенні № 25013-05, що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1007156665.1.
Суд першої інстанції установив, що з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявним у матеріалах справи, видно, що станом на 04.04.2018 у власності позивача перебувала Старченківська ремонтна майстерня, яка на той час складалась з нежитлових приміщень загальною площею 2 821,80 кв. м.
10.04.2018 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54,3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0041133-4812-0534, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, в сумі 9 029,76 грн.
Згідно з наданого відповідачем розрахунку сума податку визначена за формулою: 2821,80 * 3,2 = 9029,76 грн, де: 2 821,80 - площа об`єкту нерухомості, кв.м; 3,2 - ставка податку за 2017 рік, грн/кв.м (згідно рішення Темрюцької сільської ради від 20 квітня 2017 року № 7/23-157 ставка податку за об`єкти нежитлової нерухомості на 2017 рік складає 0,1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, тобто 3,2 грн (0,1% х 3 200 грн).
07.08.2018 відповідачем сформовано податкову вимогу № 112476-48, направлену позивачу 17.08.2018 про сплату позивачем податкового боргу у сумі 10 045,62 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та попереджено, що починаючи з 06.08.2018 на майно, яке перебуває у його власності, поширюється право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та застосовуються штрафні санкції, визначені Податковим кодексом України, та одночасно застережено про застосування передбачених Податковим кодексом України заходів стягнення податкового боргу у разі несплати податкового боргу.
12.04.2019 відповідачем прийнято рішення про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу, яке отримано позивачем 19.04.2019.
Позивач, не погоджуючись з нарахуванням йому податку на майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 і 2017 роки, звернувся до суду з позовом.