У Х В А Л А
1 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/4518/16
Провадження № 12-22гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Бакуліної С.В.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи № 910/4518/16
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2019 року
за позовом ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"
за участю арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича
про стягнення заборгованості по заробітній платі,
в межах справи № 910/4518/16
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БВТ"
пробанкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БВТ" (далі - ТОВ "Інтерхім-БВТ") звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство боржника, оскільки останній неспроможний сплатити борг.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 28 березня 2016 року за заявою ТОВ "Інтерхім-БВТ" порушив провадження у справі № 910/4518/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (далі - ПрАТ "Азовелектросталь", боржник).
16 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва (в межах справи № 910/4518/16 про банкрутство) з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якій просила стягнути з боржника на її користь 13542,82 грн основного боргу, 10000 грн моральної шкоди, а також компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі, встановленому під час судового розгляду, на підставі статті 43 Конституції України, статей 115, 116, 117, 233, 237-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Господарський суд міста Києва ухвалою від 14 березня 2017 року (за наслідком нового розгляду справи у підготовчому засіданні) порушив провадження у справі № 910/4518/16 про банкрутство ПрАТ "Азовелектросталь" за загальною процедурою відповідно до Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ввів процедуру розпорядженням майном боржника з призначенням розпорядником майна арбітражного керуючого Паніотова О. К.
27 березня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, заявлених 16 листопада 2016 року, до суми 37167,91 грн, з яких 13542,82 грн - заборгованістьпо заробітній платі, 20685,82 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 2 березня 2018 року та 2939,27 грн - компенсація у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
Господарський суд міста Києва рішенням від 3 червня 2019 року позов задовольнив частково; стягнув з ПрАТ "Азовелектросталь" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі на суму 13542,82 грн та компенсацію за втрату частини заробітної плати на суму 2775,07 грн; стягнув з ПрАТ "Азовелектросталь" в дохід Державного бюджету України 1378,00 грн судового збору; в решті позовних вимог відмовив.
Суд першої інстанції розглянув позовні вимоги ОСОБА_1 відповідно до поданої 16 листопада 2016 року позовної заяви з вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі на суму 13542,82 грн, моральної шкоди на суму 10000 грн та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, оскільки до заяви про збільшення позовних вимог, поданої позивачкою 27 березня 2018 року, не додано доказів сплати судового збору.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 1 жовтня 2019 року рішення Господарського суду міста Києва від 3 червня 2019 року скасував у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняв у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ "Азовелектросталь" про стягнення середньогозаробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнив; стягнув з ПрАТ "Азовелектросталь" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на суму 95466,31 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачки, суд апеляційної інстанції вказав на помилковий висновок суду першої інстанції щодо відхилення заяви позивачки про збільшення позовних вимог у зв`язку з неподанням нею доказів сплати судового збору та залишиння поза увагою позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за період прострочення у виплаті заробітної плати з 1 вересня 2016 року по 2 березня 2018 року (за 379 робочих днів, що охоплюється періодом розпорядження майном боржника).
Розглядаючи по суті позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки ПрАТ "Азовелектросталь" у розрахунку при звільненні позивачки, суд апеляційної інстанції встановив, що між сторонами відсутній спір щодо розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 на суму 13542,82 грн, з огляду на що відповідач - роботодавець зобов`язаний виплатити позивачці - працівнику її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в порядку статті 117 КЗпП України.
Апеляційний суд, керуючись пунктами 2, 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, здійснивши власний розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 за заявлений нею період з 1 вересня 2016 року по 2 березня 2018 року, дійшов висновку, що стягненню з ПрАТ "Азовелектросталь" підлягає 95466,31 грн (251,89 грн * 379 днів) середнього заробітку ОСОБА_1 в порядку статті 117 КЗпП України.
Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2019 року, ПрАТ "Азовелектросталь" звернулося з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 3 червня 2019 року.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 грудня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Азовелектросталь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2019 року та призначив її до розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 лютого 2020 року справу разом із касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України, вважаючи за необхідне частково відступити від правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (далі - постанова).
У згаданій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку (пункт 91 постанови), що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 92 постанови, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, наведених вище критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу (пункт 86 постанови), що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд вправі зменшити розмір відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, якщо цей розмір є завеликим порівняно з ймовірним розміром майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати працівник.
Велика Палата Верховного Суду не зробила жодного загального висновку щодо методів або критеріїв, за якими судам слід орієнтовно оцінювати розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Така орієнтовна оцінка має здійснюватися виходячи з конкретних обставин справи, яка розглядається судом.
Водночас, застосовуючи до конкретних обставин справи № 761/9584/15-ц сформульовані Великою Палатою Верховного Суду критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду у підпункті 94.5 постанови зазначила, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009 - 2015 роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.