ПОСТАНОВА
Іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 916/385/19
Провадження № 12-167гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Рогач Л. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
за участю секретаря судового засідання Салівонського С. П., учасника справи - представника Одеської міської ради - Горячої К. І.,
розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу за позовом фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 5 серпня 2019 року (судді Аленін О. Ю., Бєляновський В. В., Лавриненко Л. В.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 3 червня 2019 року (суддя Оборотова О. Ю.) у справі № 916/385/19 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Одеської міської ради (далі - Міськрада) та Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Міськвиконком) про визнання дій протиправними та стягнення збитків у сумі 768 144,00 грн і
ВСТАНОВИЛА :
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. У лютому 2019 року ФОП ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Міськради та Міськвиконкому, в якому просила визнати їх дії щодо знесення торговельного павільйону загальною площею 41,6 кв.м, розташованого у м. Одесі на площі Старосінній, протиправними та стягнути з відповідачів на її користь матеріальну шкоду в сумі 768 144,00 грн.
1.2. Позов мотивований тим, що внаслідок незаконного демонтажу павільйону, який належить на праві власності ОСОБА_2, їй заподіяні матеріальні збитки у вигляді ринкової вартості знищеного торговельного павільйону, який використовувався нею у підприємницькій діяльності як крамниця, був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, мав дозволи на роботу торговельного павільйону, надані ФОП ОСОБА_2 органом державного пожежного нагляду України та санітарно-епідеміологічною службою; до того ж Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на торговельний павільйон видавалась облікова картка для ФОП.
1.3. Позивачка також указала, що у 2016 році зверталась до суду з адміністративним позовом до Міськради та Міськвиконкому про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди, однак ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року провадження у справі № 522/4034/16-а було закрито та роз`яснено позивачці, що цей спір є приватноправовим та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 3 червня 2019 року заяву Міськради про закриття провадження у справі № 916/385/19 задоволено, закрито провадження у справі № 916/385/19 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), роз`яснено позивачці, що цей спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
2.2. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачка звернулася до суду за захистом свого цивільного права на об`єкт нерухомого майна, який належить їй на праві власності як фізичній особі, що свідчить про наявність спору про захист права на об`єкт нерухомого майна фізичної особи, що є цивільно-правовим.
2.3. Суд відхилив як помилкові твердження позивачки з приводу наявності підстав для розгляду справи в порядку господарської юрисдикції, оскільки демонтований павільйон використовувався нею для ведення господарської діяльності, натомість позовні вимоги не направлені на поновлення її прав з ведення господарської діяльності, а предметом спору є виключно відшкодування вартості майна, яке належить фізичній особі ОСОБА_2
2.4. Крім того, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року закрито провадження за аналогічним позовом у справі № 522/4034/16-а та роз`яснено позивачці, що цей спір є приватноправовим та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
2.5. Постановою від 5 серпня 2019 року Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
2.6. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про віднесення спору у цій справі до суду цивільної юрисдикції, апеляційний суд зазначив, що заявлені позовні вимоги з огляду на їх підставу й мету, спрямовані на захист права власності та відшкодування збитків ОСОБА_2 як фізичної особи, а не на поновлення прав, що виникають під час здійснення останньою підприємницької діяльності.
2.7. Послався на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня та 19 червня 2019 року у справах № 904/10132/17 та № 904/4713/18 відповідно, за змістом яких наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації ФОП така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.
3. Вимоги та зміст касаційної скарги, надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
3.1. У серпні 2019 року ФОП ОСОБА_2 подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила ухвалу Господарського суду Одеської області від 3 червня 2019 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 5 серпня 2019 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
3.2. За доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не врахували, що позивачка має статус ФОП та використовувала павільйон як крамницю, а тому спір у цій справі виник саме у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.
3.3. Суди першої й апеляційної інстанцій порушили приписи статей 4, 20, 45 ГПК України та дійшли помилкового висновку про те, що спір у цій справі належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
3.4. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_2 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 5 серпня 2019 року та ухвалу Господарського суду Одеської області від 3 червня 2019 року, справу № 916/385/19 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України.
3.5. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що судові рішення у цій справі оскаржуються з підстав порушення правил суб`єктної та предметної юрисдикції.
3.6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 9 жовтня 2019 року прийняла справу № 916/385/19 та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; встановила строк для подання учасниками справи відзивів на касаційну скаргу.
4. Позиція учасників справи
4.1. Відповідачі не повідомили про свою позицію щодо касаційної скарги, відзивів на касаційну скаргу не надіслали.
5. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
5.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
5.3. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
5.4. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.
5.5. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
5.6. За змістом частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
5.7. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
5.8. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивачки, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
5.9. Разом з тим за приписами частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
5.10. Відповідно до частин першої та другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
5.11. Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП;
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.
5.12. Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
5.13. Разом з тим відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
5.14. Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
5.15. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
5.16. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх.