У Х В А Л А
11 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 240/4946/18 (Пз/9901/56/18)
Провадження № 11-134заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження заяву Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області (далі - УПСЗН)про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у зразковій справі № 240/4946/18 (Пз/9901/56/18) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПСЗН про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до УПСЗН, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка призвела до ненарахування та невиплати позивачу із 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII);
- зобов`язати УПСЗН провести із 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796-XII у розмірі, що дорівнює 40 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
19 листопада 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в порядку статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшло подання судді Житомирського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом цієї типової справи як зразкової.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27 листопада 2018 року відкрив провадження у зразковій адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до УПСЗН про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням від 21 січня 2019 року, ухваленим за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду позов ОСОБА_1 задовольнив: визнав протиправною бездіяльність УПСЗН, яка призвела до ненарахування та невиплати позивачу з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-XII; зобов`язав відповідача провести із 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796-XIIу розмірі, що дорівнює 40 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу УПСЗН задовольнила частково. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року змінила: в абзаці третьому його резолютивної частини слова "мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік" замінила словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року". В іншій частині рішення суду першої інстанції Велика Палата Верховного Суду залишила без змін.
У січні 2020 року УПСЗН звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про роз`яснення постанови від 11 грудня 2019 року у зразковій справі № 240/4946/18 (Пз/9901/56/18).
У своїй заяві УПСЗНзазначає, що оскільки вирішення питання щодо відновлення нарахування та виплати допомог і компенсацій, надання пільг, передбачених Законом № 796-XII, становить значний суспільний інтерес та стосується тисяч громадян, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, то з метою надання рівних прав для всіх без винятку громадян на отримання допомог і компенсацій, передбачених цим Законом, просить Велику Палату Верховного Суду роз`яснити:
- до якої дати проводити нарахування щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-XII;
- чи є постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року підставою для нарахування та виплати допомог і компенсацій, надання пільг, передбачених Законом № 796-XII, які було скасовано пунктом 4 Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VІІІ), всім громадянам району, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, без обов`язкового звернення їх до суду;
- чи проводити нарахування громадянам, які проживають в населених пунктах, що відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесені до зони посиленого радіоекологічного контролю, якщо Законом № 76-VІІІ внесено зміни до Закону України від 27 лютого 1991 року № 791а-XII "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 791а-XII), відповідно до яких у статті 2 виключено визначення зони посиленого радіоекологічного контролю, а Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 дію цього пункту не відновлено.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 лютого 2020 року призначила заяву УПСЗНпро роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши доводи заяви про роз`яснення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову у її задоволенні з таких підстав.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.