Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 344/2537/17
провадження № 51-6376км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Фунікової О. В.,
прокурора Браїла І. Г.,
в режимі відеоконференції
прокурора Чемеринського Л. Я.,
захисників Мнишенко І. Є., Боднарчука М. М., Кукушкіна І. Л.,
обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року про закриття апеляційного провадження на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і покладення передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язківстроком на два місяці та про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, якому обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло цілодобово, із застосуванням електронних засобів контролю та з покладенням обов`язків на час судового розгляду.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд, закривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що оскаржуване рішення не узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 та вимогами ст. 22 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурори підтрималидоводи касаційної скарги та просили її задовольнити.
Захисники Мнишенко І. Є., Боднарчук М. М., Кукушкін І. Л. та обвинувачені
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб у порядку, визначеному законом.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За приписами ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.