ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 203/2150/17
провадження № 51-8460км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Торопчин-Агалакової С. О.,
прокурора Пантелєєвої А. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р. М. на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017040030001000 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Молодіжне Царичанського району Дніпропетровської області та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185 і ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 березня 2018 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 185 КК - на строк 2 роки, за ч. 1 ст. 115 КК - на строк 13 років.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Районний суд установив, що ОСОБА_1 18 квітня 2017 року, за обставин детально викладених у вироку, в м. Дніпрі під час сварки, що виникла на ґрунті неприязних стосунків, з метою вбивства умисно кинув у голову потерпілої ОСОБА_2 цеглину (не менше 4 разів), спричинивши їй тілесних ушкоджень від яких вона на місці померла.
Вчинивши вбивство, ОСОБА_1 таємно викрав мобільний телефон "Huawei Y5 II" вартістю 2 595 грн та 150 грн які належали потерпілій, після чого з місця злочину зник.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити оспорювані вирок та ухвалу через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу через суворість, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 КК, оскільки умислу на вбивство потерпілої не мав, і, з урахуванням встановлених судом пом`якшуючих обставин, застосувати до нього ст. 69 КК.
Також, вказує не те, що слідчий експеримент у кримінальному провадженні з його участю був проведений без захисника, а тому вважає, що всі інші докази у справі здобуті за результатами його проведення теж є недопустимими.
Крім того зазначає, що при призначенні покарання суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме на підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" від 26 листопада 2015 року № 838-VIII (далі - Закон № 838-VIII)) зарахував у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі термін його попереднього ув`язнення лише з 18 квітня 2017 року по 20 червня 2017 року, а не до набрання вироком законної сили - 24 липня 2018 року.
Вважає, що апеляційний суд не усунув порушення допущені судом першої інстанції та не дав умотивованих відповідей на доводи його апеляційної скарги, а тому ухвалене цим судом рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Прокурор у касаційній скарзі не заперечуючи правильності кваліфікацій дій ОСОБА_1 та призначеного йому покарання, вказує на неправильне застосування судами обох інстанцій закону України про кримінальну відповідальність у частині зарахування йому в строк покарання терміну попереднього ув`язнення.
Стверджує, що суд першої інстанції усупереч положень ст. 5 КК на підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII зарахував ОСОБА_1 у термін покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі строк його попереднього ув`язнення з 18 квітня 2017 року тільки по 20 червня 2017 року, а не до набрання вироком законної сили (24 липня 2018 року).
Позиція учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений та захисник касаційні скарги підтримали, просили їх задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, а касаційну скаргу прокурора підтримав.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі-Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах, дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню повністю, а касаційна скарга засудженого підлягає до задоволення частково з огляду на таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи касаційної скарги засудженого про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 115 КК, а не за ч. 2 ст. 121 КК, Суд вважає неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до роз`яснень пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.