Постанова
Іменем України
06 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 462/7621/15-ц
провадження № 61-10916св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне підприємство "Західприлад",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 квітня 2017 року у складі судді Колодяжного С. Ю. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у жовтні 2015 року звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Західприлад" (далі - ПП "Західприлад", підприємство), у подальшому уточненим, у якому просив: признати дії ПП "Західприлад" такими, що не відповідають вимогам трудового законодавства; зобов`язати відповідача повернути йому трудову книжку; стягнути з ПП "Західприлад" на його користь згідно з договором і посадовим окладом невиплачені під час звільнення розрахункові у сумі 3 181, 81 грн; оплату за час вимушеного прогулу; вихідну допомогу в сумі 9 545, 43 грн відповідно до статті 44 КЗпП України; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 вересня 2015 року до дня виплати йому належних сум; відшкодувати моральну шкоду в розмірі 18 800, 00 грн станом на 31 грудня 2015 року зі збільшенням за кожен день по 200, 00 грн включно до дня повної виплати йому належних сум.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що він з 21 серпня 2015 року до 25 вересня 2015 року працював без оформлення у ПП "Західприлад". Його прийнято на роботу на підставі усного трудового договору з випробуванням, термін якого сплив 18 вересня 2015 року. За домовленістю оплата праці складала 3 000, 00 грн, а після проходження випробування - 4 000, 00 грн. 21 вересня 2015 року він почав вимагати від підприємства оплату праці за серпень, проте 22 і 23 вересня 2015 року власника не було, а 24 вересня 2015 року йому виплатили 1 032, 00 грн за серпень з вказівкою більше на роботу не виходити. Зазначав, що 28 вересня 2015 року був останнім днем праці на підприємстві, оскільки у зв`язку з грубим порушенням законодавства про працю він звільнився за власним бажанням. Посилався, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично допущено до роботи. Зазначав, що він не виконував роботу відповідно до його кваліфікації інженера-електроніка І категорії, а виконував роботу техніка, за яку недоотримав повну грошову винагороду. Трудову книжку йому не повернули. З огляду на зазначене, вважав, що став жертвою трудової експлуатації.
Щодо відшкодування моральної шкоди зазначав, що він відчуває моральні страждання і кожну добу своїх страждань він оцінює в 200, 00 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивач ніколи у ПП "Західприлад" не працював, від нього трудову книжку підприємство не отримувало та не виплачувало заробітну плату, відтак будь-яких трудових відносин між сторонами не було. З квітня 2015 року на підприємстві працювало шестеро працівників, потреби і можливості наймати інших працівників не було, оскільки підприємство втрачало замовлення. Станом на серпень-вересень 2015 року найманих працівників у ПП "Західприлад" не було, підприємство припинило свою господарську діяльність.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт виникнення трудових правовідносин між позивачем та відповідачем у серпні-вересні 2015 року, факт оформлення укладення трудового договору між сторонами наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, факт допуску ОСОБА_1 до роботи і виконання ним роботи у ПП "Західприлад", отримання від відповідача і неповернення йому трудової книжки. Суди зробили висновки, що представлені ОСОБА_1 записи виконаних робіт з часом їх виконання, фотографії приміщень, вимірювальних та інших приладів, документація щодо їх експлуатації не можуть об`єктивно підтверджувати виконання позивачем роботи у ПП "Західприлад", зокрема, в орендованому підприємством приміщенні на АДРЕСА_1 у серпні-вересні 2015 року. Надані позивачем аудіозаписи визнані судами неналежними та недопустимими доказами.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у січні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник вважає, що судами приховані дійсні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, натомість у оскаржуваних судових рішеннях викладені завідомо неправдиві відомості. На переконання ОСОБА_1, судами не досліджено надані заявником докази, зокрема, аудіозаписи, фотознімки, не допитано свідків, а також не розглянуто клопотання про призначення у справі судової психіатричної експертизи та зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи. Стверджує, що апеляційний суд порушив його права на розгляд по суті поданої апеляційної скарги.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторонами у справі визнається, що трудовий договір між ПП "Західприлад" та ОСОБА_1 не укладався, наказ про його прийом на роботу не видавався, заробітна плата не виплачувалася.
ПП "Західприлад", яке зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2, займається оптовою торгівлею машинами і устаткуванням, зокрема, продажем радіо- та електровимірювальних приладів.
Згідно з договором оренди від 01 травня 2015 року № 7 з додатками №№ 1-4 відповідач з 01 травня 2015 року до 10 жовтня 2015 року орендував у Приватного підприємства "Рувим" офісне приміщення, площею 12, 8 кв. м, на АДРЕСА_1 .
Згідно з штатним розписом ПП "Західприлад", який введений в дію з 01 квітня 2015 року і був чинним станом на серпень-вересень 2015 року, з квітня 2015 року на підприємстві наявні такі посади: директор, менеджер і провідні інженери-електроніки. Посадовий оклад провідного інженера-електроніка становив 1 550, 00 грн. Підприємством складався податковий розрахунок (форма 1ДФ) за третій квартал 2015 року.
Відповідно до штатного розпису, введеного в дію з 06 жовтня 2015 року, на підприємстві наявна одна посада директора. Підприємством складався податковий розрахунок (форма 1ДФ) за четвертий квартал 2015 року.
Правоохоронними органами, Державною фіскальною службою України, Державною службою України з питань праці факт порушення законодавства про працю щодо позивача у справі не встановлювався.
Оцінка аргументів, викладених у касаційних скаргах