Постанова
Іменем України
06 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 2-21/10
провадження № 61-19216св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2010 року у складі судді Андросова О. М. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Колтунової А. І., Кругової С. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини її матір`ю ОСОБА_3, яка відкрилася після смерті брата ОСОБА_4, та визнання права власності на 1/8 частину житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 .
Позивач обґрунтовувала зазначені вимоги тим, що її брату ОСОБА_4 належала 1/2 частка житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на АДРЕСА_1, інша 1/2 частка зазначеного будинку належала її матері ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 .
Барвінківською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким вона є спадкоємцем усього майна після смерті ОСОБА_4, тобто 1/2 частини жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 .
Позивач стверджувала, що ОСОБА_3 заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не подавала у зв`язку з похилим віком і хворобливим станом, однак на час смерті ОСОБА_4 мати була зареєстрована і проживала з померлим, тому фактично вступила в права спадкоємця.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 .
02 грудня 2008 року Барвінківською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким вона є спадкоємцем усього майна після смерті ОСОБА_3, тобто 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса Барвінківської державної нотаріальної контори від 19 червня 2009 року № 18 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, спадкоємцем якого фактично була ОСОБА_3 після смерті сина ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відмову державний нотаріус обґрунтовував тим, що на зазначене майно 28 жовтня 2001 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом дружині померлого ОСОБА_2, яка не бажає добровільно скасувати зазначене свідоцтво, чим, на переконання позивача, порушено її права.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
Відповідач заперечувала проти задоволення пред`явленого позову у зв`язку з його необґрунтованістю.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2010 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що спірне домоволодіння на АДРЕСА_1 складається із двох ізольованих квартир з окремими входами, в яких окремо проживали ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 . Позивач не надала доказів того, що її мати ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після померлого сина ОСОБА_4, тому підстави для спадкування позивачем 1/8 частини будинку відсутні.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у березні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2010 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2018 року, ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано не долучив до матеріалів справи та не дослідив докази, надані заявником на обґрунтування заявлених позовних вимог. Також стверджує, що суд першої інстанції зобов`язаний був витребувати матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 . Вважає, що судами неправильно застосовано правила статті 1270 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 належала 1/2 частка житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на АДРЕСА_1, інша 1/2 частка зазначеного будинку належала його матері ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 у рівних частках є дружина померлого, ОСОБА_2, дочки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, мати ОСОБА_3
ОСОБА_2 подала до Барвінківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, дочки відмовилися від своїх часток у спадщині на користь матері.
Барвінківською державною нотаріальною конторою 28 жовтня 2001 року видано ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстровий № 2833), згідно з яким спадкоємцем всього майна після смерті ОСОБА_4, тобто 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на АДРЕСА_1, є ОСОБА_2
ОСОБА_3 заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не подавала. Докази фактичного прийняття спадщини матеріали справи не містять.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 .
02 грудня 2008 року Барвінківською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстровий № 4631), згідно з яким спадкоємцем усього майна після смерті ОСОБА_3 , тобто 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на АДРЕСА_1, є ОСОБА_1
19 червня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Барвінківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, спадкоємцем якого, на її переконання, фактично була її мати ОСОБА_3 після смерті сина ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постановою від 19 червня 2009 року № 18 державним нотаріусом Барвінківської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Відповідно до плану жилого будинку, розташованого на АДРЕСА_1, будинок фактично поділений на дві окремі ізольовані квартири з окремими входами, хоча технічна документація виготовлена на будинок в цілому.