Постанова
Іменем України
31 березня 2020 року
місто Київ
справа № 756/8180/16-ц
провадження № 61-22807ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ УКРАЇНСЬКИЙ МЕДІА ХОЛДІНГ",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 січня 2018 року у складі судді Тітова М. Ю., постанову Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у червні 2016 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ УКРАЇНСЬКИЙ МЕДІА ХОЛДІНГ" (далі - ТОВ "ВДУМХ") про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ ВДУМХ" у журналі "Кореспондент" НОМЕР_1 (НОМЕР_1) на 12 сторінці опублікувало інтерв`ю виконуючого обов`язки Генерального прокурора України ОСОБА_2, в якому в контексті критичного аналізу роботи Генеральної прокуратури України з розслідування резонансних справ зазначено (мовою видання): "...Два года назад на слуху была масса коррупционных процессов - по делу ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1 . И где эти дела сейчас? Если расследование проводится, то на каком уровне? Если бы средства, присвоенные этими чиновниками, вернули, можно было бы не просить кредит у МВФ...". Вважає, що озвучена ОСОБА_2 та поширена ТОВ "ВДУМХ" наведена інформація стосовно нього є негативною і недостовірною, порушує його особисті немайнові права, ганьбить честь, гідність, принижує його ділову репутацію та завдає моральної шкоди. Оскільки судом не встановлено скоєння ним жодного злочину, зокрема, у вигляді привласнення чужого майна, твердження є наклепом та поширенням недостовірної інформації. Посилаючись на викладене, просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, опубліковану ТОВ "ВДУМХ" у журналі "Кореспондент" від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1, у вигляді інтерв`ю ОСОБА_2, а саме: "...Два года назад на слуху была масса коррупционных процессов - по делу ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1 . И где эти дела сейчас? Если расследование проводится, то на каком уровне? Если бы средства, присвоенные этими чиновниками, вернули, можно было бы не просить кредит у МВФ", зобов`язати ТОВ "ВДУМХ" протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, яким було поширено таку інформацію, шляхом опублікування на 12 сторінці журналу "Кореспондент" під заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_2 " тексту наступного змісту: "...Два года назад на слуху была масса коррупционных процессов - по делу ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1 . И где эти дела сейчас? Если расследование проводится, то на каком уровне? Если бы средства, присвоенные этими чиновниками, вернули, можно было бы не просить кредит у МВФ..." опублікована інформація є недостовірною, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 " та стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 1, 00 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі відзив на позов не надали.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 січня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції керувався тим, що у контексті всього інтерв`ю відповідача мова йде про те, що якби він був Генеральним прокурором України, то довів би до логічного кінця ці корупційні процеси, що дало б можливість не отримувати кредиту у Міжнародного валютного фонду. За таких обставин, ОСОБА_2 допустив висловлювання, яке не містить фактичних даних і є оціночним судженням, а тому не підлягає спростуванню та доведенню його правдивості. Якщо позивач вважає, що думка ОСОБА_2 принижує його честь, гідність та ділову репутацію, він вправі скористатися правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи. Окрім того, інформація, яку поширили відповідачі, стосувалася позивача як публічної особи та його професійної діяльності на посаді Голови Національного банку України, а тому публічна особа повинна бути готова до такої оцінки, оскільки межа допустимої критики стосовно нього є значно ширшою.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовувалося тим, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну діяльність, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому названі діячі та особи не повинні мати більшого захисту у порівнянні з пересічними особами. Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у травні 2018 року, ОСОБА_1 просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що суди неналежним чином застосували норми матеріального права, не врахували, що відповідач фактично стверджує про те, що позивач розкрадав кошти, однак не надав вироку суду, який би набрав законної сили, щодо цих обставин. Також суди не звернули увагу, що критика стосувалася ОСОБА_1 не як публічного діяча, оскільки про таке не йдеться в оприлюдненому матеріалі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у травні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України відповідно до якого судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ "ВДУМХ" у журналі "Кореспондент" НОМЕР_1 (НОМЕР_1) на 12 сторінці опублікувало інтерв`ю виконуючого обов`язки Генерального прокурора України ОСОБА_2 у контексті початку розгляду Святошинським районним судом міста Києва справи про розстріл мітингуючих на Майдані 20 лютого 2014 року, у якому зазначено (мовою видання): "С точки зрения права, это дело должно быть заслушано в суде. И приговоры должны быть оглашены. Еще в 2014 году расследование было практически завершено, доказательства собраны. Об этом я докладывал ОСОБА_13, когда он стал Президентом. Он тогда ответил, что дело закончат без меня. Уже тогда он решил, генпрокурором станет ОСОБА_5, который должен будет довести этот процесс до логического завершения. Но как мы знаем, конца пока не видно. Почему так произошло? Затягивание процесса кому-то очень выгодно. Два года назад была масса коррупционных процессов - по делу ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1 . И где эти дела сейчас? Если расследование проводиться, то на каком уровне? Если бы средства, присвоенные этими чиновниками, вернули можно было не просить кредит у МФВ! Сейчас в ГПУ появился новый руководитель, как и каждый новый генпрокурор, он начнет проводить "как бы ревизию", работать на публику. Могу спрогнозировать, что скоро в суды уйдет много дел. Но из-за отсутствия политической воли уровень расследования этих дел, скорее всего, будет очень низким. И в суде они просто умрут или получат оправдательные приговоры. Следом посыпятся безосновательные обвинения в адрес судей. Хотя виноваты буду не судьи, а власть, которая не желает доводить начатое до конца".
Також встановлено, що з 23 грудня 2010 року до 11 січня 2013 року позивач ОСОБА_1 перебував на посаді Голови Національного банку України.
Відповідач ОСОБА_2 з 24 лютого 2014 року до 18 червня 2014 року перебував на посаді в.о. Генерального прокурора України. З 19 червня 2014 року до 20 лютого 2015 року Генеральним прокурором був ОСОБА_8, з 10 лютого 2015 року до 29 березня 2015 року - ОСОБА_9, з 12 травня 2016 року - ОСОБА_10 .
Представником позивача надано суду повідомлення про підозру від 19 травня 2014 року, у якому ОСОБА_1 підозрюється слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 у заволодінні чужим майном - державними коштами в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем під час створення у 2011 році Товариства з обмеженою відповідальністю "Банківське телебачення", тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 18 травня 2015 року про те, що ОСОБА_1 підозрюється заступником начальника третього слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 у розтраті чужого майна - коштів Національного банку України у сумі 220 000 000, 00 грн, вчиненій в особливо великих розмірах, шляхом зловживання своїм службовим становищем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України.
Судами встановлено, що у своєму інтерв`ю ОСОБА_2, як колишній в.о. Генерального прокурора України, виступає з критикою влади щодо звільнення його з цієї посади та взагалі частої зміни Генеральних прокурорів України, що негативно відбивається на розслідуванні кримінальних проваджень, критикує роботу ОСОБА_8, зазначає, що призначений новий керівник Генеральної прокуратури буде проводити "як би ревізію" та працювати на публіку.
Крім того, ОСОБА_2 вказує на наявність корупційних процесів, у тому числі стосовно ОСОБА_1, що підтверджується відповідними повідомленнями про підозру.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Водночас відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.