Постанова
Іменем України
27 березня 2020 року
м. Київ
справа № 759/3772/16-ц
провадження № 61-3387св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня 2018 року в складі судді: Ул`яновської О. В., та постанову Київського апеляційного суду від 09 січня 2019 року в складі колегії суддів: Українець Л. Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст скарги
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами договору позики від 18 березня 2013 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг 100 000 грн та зобов`язався їх повернути до - 01 квітня 2014 року. ОСОБА_2 зобов`язання за договором позики не виконав та грошові кошти не повернув.
ОСОБА_3 , урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 221 211 грн, з яких:
100 000 грн - сума боргу за договором позики від 18 березня 2013 року;
111 118 грн - інфляційні втрати;
10 093 грн - 3 % річних.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 січня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 221 211 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором позики, грошові кошти у визначений строк позивачу не повернув, тому на користь позивача із відповідача підлягає стягненню сума позики, а також суми коштів, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
При відхиленні доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що заява про збільшення позовних вимог подана з пропуском позовної давності і тому суд зобов`язаний був застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд вказав, що відповідно з частинами другою та третьою статті 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Позика мала бути повернута до 01 квітня 2014 року. З позовом про стягнення боргу з ОСОБА_1 звернувся 14 березня 2016 року, тобто в межах позовної давності. Заяву про збільшення позовних вимог подано 11 серпня 2017 року. За правилом статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Скориставшись своїм правом, позивач, в межах позовної давності, пред`явив вимогу про стягнення боргу, тим самим, перервав позовну давність до вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про стягнення з відповідача на користь позивача окрім суми боргу, також трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Аргументи учасників справи
У лютому 2019 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення у частині стягнення 3% річних та направити справу на новий розгляд у цій частині до суду першої інстанції. При цьому посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди зобов`язані були належним чином дослідити поданий стороною розрахунок заборгованості за договором, оцінити його, і навести в рішенні свій розрахунок, чого не було зроблено. Заява про збільшення позовних вимог подана з пропуском позовної давності. Тому суди зобов`язані були застосувати позовну давність до вимог про стягнення 3% річних.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанції оскаржуються у касаційному порядку лише у частині стягнення 3% річних. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції не оскаржуються, а тому у касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 січня 2019 року.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду