ПОСТАНОВА
Іменем України
06 квітня 2020 року
Київ
справа №752/15346/17
касаційне провадження №К/9901/17348/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 23.08.2017 (головуючий суддя: Мирошниченко О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (головуючий суддя: Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Желтобрюх І.Л.) у справі №752/15346/17 за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі -відповідач), в якому просив:
визнати протиправною відмову, викладену в листі №35284/07 від 22.06.2017, в призначені йому пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов`язати відповідача призначити пенсію на пільгових умовах, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 23.03.2017 відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має право на отримання пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 8 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, оскільки у період з 01.06.1987 по 15.08.1987 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження, що підтверджується документально.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.08.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Скаржник зазначив, що безпосередня участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження документально не підтверджена, оскільки у пенсійній справі відсутні відомості про населений пункт чи об`єкт (місце дислокації) де ОСОБА_1 виконувалися роботи з ліквідації наслідків на ЧАЕС.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.11.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 13.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році та віднесений до 2-ї категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується інформацією, зазначеною у посвідченні серії НОМЕР_2 від 21.04.2017, виданим Київською міською державною адміністрацією.
Також судами встановлено, що позивач по досягненню віку, що надає право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 8 років, звернувся 23.03.2017 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з відповідною заявою. До заяви позивачем було подано наступні документи: паспорт громадянина України; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; трудова книжка; військовий квиток; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідка МО України про перебування в зоні ЧАЕС; довідка про заробітну плату за період страхового стажу.
Листом №35284/07 від 22.06.2017 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з огляду на те, що архівна довідка про участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 07.02.2014 №260-673/33, видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, не містить відомостей про населений пункт чи об`єкт (місце дислокації) де позивачем виконувалися роботи з ліквідації наслідків на ЧАЕС.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.