ОКРЕМА ДУМКА
Суддів Великої Палати Верховного Суду Лященко Н. П., Ситнік О. М.
на постанову від 18 березня 2020 року
у справі № 757/25649/17-ц
провадження № 14-585цс19
Відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) викладаємо окрему думку.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року (далі - Ухвала) у цій справі викладено висновок про те, що оскільки вимоги касаційної скарги та доводи щодо підстав оскарження судового рішення не стосуються питань предметної чи суб`єктної юрисдикції спору, а зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями по суті спору, підстави для розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду в порядку частини шостої статті 403 ЦПК України відсутні.
З наведеним висновком у цій справі не можемо погодитися з огляду на таке.
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив: визнати недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, поширену Генеральною прокуратурою України в мережі Інтернет на сайті http://www.gp.gov.ua/ інформацію під назвою «Генпрокуратура розслідує факти розкрадання понад 4 млрд гривень, у результаті яких банки опинились у стані неплатоспроможності»; зобов`язати Генеральну прокуратуру України спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 у спосіб, ідентичний способу її поширення, для чого не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом опублікування в мережі Інтернет на сайті http://www.gp.gov.ua/ під заголовком «Спростування», тим же шрифтом, на тому ж місті шпальти, де містилася стаття, вступну та резолютивну частини цього рішення; стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 грн.
Позовну заяву мотивовано тим, що 03 травня 2017 року Генеральною прокуратурою України на власному веб-сайті у мережі Інтернет було розміщено вищевказану інформацію щодо позивача, яка є недостовірною, негативною й такою, що порочить його честь та гідність, оскільки його вина у розкраданні коштів ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та ПАТ «ТЕРРА БАНК» в установленому законом порядку не встановлена, його власне ім`я використане протиправно, відсутній вирок суду щодо його винуватості, він не був та не є власником чи акціонером банку ПАТ «ТЕРРА БАНК», не входив до органів управління банку.
Крім того, позивач зазначав, що не є підозрюваним у кримінальному провадженні, оскільки не повідомлений відповідно до вимог КПК України про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень, також за його місцем проживання не проводились обшуки.
Вказував, що вищевказаними незаконними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінював у розмірі 1 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано інформацію, поширену Генеральною прокуратурою України у мережі Інтернет 03 травня 2017 року на офіційному веб-порталі під назвою «Генпрокуратура розслідує факти розкрадання понад 4 млрд гривень, у результаті яких банки опинилися у стані неплатоспроможності», а саме: «… ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та ПАТ «ТЕРРА БАНК», власником яких був ОСОБА_1, грошових коштів на загальну суму понад 4 млрд гривень, у результаті чого банки опинились в стані неплатоспроможності. Розкрадання вказаних коштів вчинено шляхом укладення ряду сумнівних кредитних договорів із суб`єктами господарювання з ознаками фіктивності, які прямо чи опосередковано були пов`язані з власниками та керівниками зазначених банківських установ. На даний час слідством доведені факти розкрадання належних ПАТ «ТЕРРА БАНК» 360 млн грн, у зв`язку з чим повідомлено про підозру у вчиненні розкрадань грошових коштів банків в особливо великих розмірах семи членам встановленої злочинної організації, на чолі з ОСОБА_1», недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ;
- зобов`язано Генеральну прокуратуру України спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 шляхом опублікування не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі Генеральної прокуратури України під заголовком «Спростування», тим же шрифтом, на тому ж місті шпальти, де містилася стаття, вступну та резолютивну частини цього рішення;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що Генеральною прокуратурою України, як компетентним державним органом, було поширено у статті «Генпрокуратура розслідує факти розкрадання понад 4 млрд грн, у результаті яких банки опинилися у стані неплатоспроможності» недостовірну інформацію стосовно позивача, яка не має статусу офіційної, не підтверджена належними доказами, зокрема обвинувальним вироком суду чи судовими рішеннями, що є порушенням фундаментального принципу презумпції невинуватості. На думку судів, така інформація завдає шкоди немайновим правам позивача, порочить його честь, гідність та ділову репутацію, а тому вона підлягає спростуванню у такий самий спосіб, яким вона була поширена. Також суд зазначив, що спростування недостовірної інформації є достатньою сатисфакцією для відновлення порушеного права позивача, зважаючи на те, що розмір моральної шкоди ним визначено в 1 грн.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Генеральна прокуратура України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити, а у решті - оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не врахували, що статтею 29 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом спільного інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Саме такою є інформація про кримінальні провадження, які розслідуються органами прокуратури України. Позивач підозрюється у тому, що будучи організатором та керівником злочинної організації, члени якої за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, вчинив розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, повторно, в особливо великих розмірах. На підтвердження зазначеного Генеральною прокуратурою України бу