П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 804/4944/17
Провадження № 11-700апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Ростислава Олександровича (далі - приватний нотаріус), Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (далі - ТОВ "ФК "Поліс"), про визнання протиправними дій та скасування рішення
за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року (суддя Бондар М. В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року (судді Круговий О. О., Прокопчук Т. С., Шлай А. В.),
УСТАНОВИЛА:
У липні 2017 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії приватного нотаріуса щодо здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ "ФК "Поліс";
- визнати протиправним рішення приватного нотаріуса від 1 листопада 2016 року № 32163427, яким проведено державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно за ТОВ "ФК "Поліс", та скасувати його.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 10 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року, закрив провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції; далі - КАС), оскільки цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що переданий на вирішення суду спір не є публічно-правовим, оскільки є похідним від спору про оскарження правомірності набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки. Також суд першої інстанції зазначив, що невирішеним залишається спір про право, який перебуває на розгляді в Херсонському міському суді.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, вважаючи, що у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії приватного нотаріуса, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень.Наявність того факту, що в провадженні Херсонського міського суду перебуває цивільна справа № 776/2777/17 за позовом ФОП ОСОБА_1 про захист права власності та скасування державної реєстрації, не може бути підставою для закриття провадження в адміністративній справі, оскільки не свідчить про наявність невирішеного на сьогодні спору про право власності на зазначене майно.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою 26 червня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, оскільки в касаційній скарзі позивачка просить скасувати судові рішення у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Поліс" зазначає про безпідставність касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 і відсутність правових підстав для скасування рішень попередніх інстанцій про закриття провадження у справі. Вважає, що оскільки спірні правовідносини пов`язані з невиконанням, на його думку, умов цивільно-правової угоди, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23 серпня 2007 року між АТ "ВТБ Банк" та ФОП ОСОБА_1, яка була майновим поручителем за виконанням зобов`язань ОСОБА_1, укладено договір іпотеки № ДІ-1, за умовами якого на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 21 липня 2011 року № 25.30-12/07-СК позивачка передає в іпотеку нерухоме майно, а саме магазин промислових товарів, розташований за адресою
АДРЕСА_1 .
У лютому 2017 року позивачка дізналася про те, що 27 листопада 2015 року між АТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Поліс" укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави.
1 листопада 2016 року приватним нотаріусом за заявою ТОВ "ФК "Поліс" було прийнято рішення про державну реєстрацію прав власності на вищевказане іпотечне майно за ТОВ "ФК "Поліс" (як іпотекодержателя).
Позивачка, вважаючи, що державна реєстрація за ТОВ "ФК "Поліс" права власності на магазин промислових товарів здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, а тому рішення від 1 листопада 2016 року про реєстрацію права власності є протиправним та підлягає скасуванню, звернулася до суду із цим позовом.
Крім того, суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 квітня 2005 року № 219, яке видане Херсонською міською радою, приватний підприємець ОСОБА_1. була власником магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_1.
Між АТ "ВТБ Банк" та позивачкою укладено іпотечний договір від 23 серпня 2007 року
№ ДІ-1, за умовами якого іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нежиле приміщення - магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 1 листопада 2016 року внесено запис про право власності за № 17217471, підставою якого стало прийняте приватним нотаріусом рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 1 листопада 2016 року за індексним номером 32163427.
За вищевказаним рішенням право власності на нерухоме майно за адресою: 73000, м. Херсон, вул. І. Кулика, буд. 137 -Вперейшло до ТОВ "ФК "Поліс".
До того ж суди встановили, що 16 лютого 2017 року Херсонським міським судом відкрито провадження у цивільній справі № 766/2777/17 за позовною заявою ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_1 до приватного нотаріуса, ТОВ "ФК "Поліс" про захист права власності та визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав і обтяжень від 1 листопада 2016 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення - магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Стаття 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пункт 1 частини першої статті 3 КАС (у згаданій редакції) справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами частини першої статті 17 КАС (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.